Ми стартували! Тепла новинка!

Вітаю, мої  любі! ❤️

Що ж, ми розпочали!

 Ви вже бачили Пролог нової історії? ;-)

“Гарбузове лате та мафія”

 Заглядайте, читайте, коментуйте — я завжди дуже тішуся, обговорюючи з вами героїв та теорії подій))) Та й на рейтинг історій ваша підтримка та ❤️ неймовірно впливають!

Анотація: 

Три роки тому я щасливо жила у малому містечку, будувала плани з коханням усього свого життя та навчалася онлайн. Але все розсипалося в один момент, коли мій коханий — Рен — просто зник без пояснень!.. Я ж втекла до столиці, щоб не чути пліток про своє розбите серце.

Після закінчення університету та невдалої спроби влаштуватися у Києві, я наважуюся на знайомство через інтернет з італійцем, який запрошує мене до себе. Проте, заїхавши попрощатися з мамою, я несподівано стикаюся з Реном… коли його авто зіштовхує моє з мосту!

І тут вибухає справжній хаос: Рен вривається в моє життя, переконуючи вибачити, а мій "італійський наречений" кидає все та вирушає на мої “пошуки”.

Що ж робити?! Ховатися, вигадувати плани та розбиратися з геть непередбачуваним "трикутником"!

#ромком

#другий_шанс

#невелике_містечко 

#переписка

#різниця_у_віці

     ❤️❤️❤️

Спойлер:

“— Трясця, Рен! Як ти так втрапив, чуваче? — Павло вискочив з пожежної машини та потиснув руку Рену. Напружено глянув на приятеля.

— Та таке… склалося, — рикнув він у відповідь й лише стенав плечима.

— Де другий водій? Нема поранених?! Швидка точно не потрібна?! — уточнив Павло, почавши сканувати очима все навколо. 

 І тут його погляд зупинився на мені. Чорт.

 А далі висне гулка тиша, бо водій пожежної вимкнув сирену до всього  та теж вистрибнув. Я його не знала.

  Та вже не до цього… Очі Павла округляються, він вирячує їх на мене, вочевидь, відразу впізнавши… Та за мить починає гучно реготати, ляскаючи Рена по плечу.

— Очманіти, брате! Тебе завжди тягнуло до Ліки, немов магнітом, але щоб прям вʼїхати!.. — крізь регіт, вигукнув він, аж загнувшись навпіл від тих веселощів. — Привіт, дрібнота! Вітаємо вдома! — це він вже мені, махнувши при тому рукою, вітаючись.

— Краще б без таких церемоній зустрічі, — бурмочу я.

 І… геть не змовляючись, ми з Реном однаково закочуємо очі та гучно  пирхаємо!

— Дідько! Це теж не зникло! — Павло починає дужче реготати, а його напарник тільки розгублено озирається.”

❤️❤️❤️

ЧИТАЄМО РАЗОМ!

 А окрім того — заглядайте в мої соцмережі! Там вже зʼявився жартівливий ролик-анонс мого нового роману, який незабаром стартує. 

Буде весело, тепло, дуже емоційно та пристрасно! ;-)

 Посилання на соцмережі нижче ;-)

 Запрошую доєднуватися до моїх соцмереж, де я  доступна для спілкування постійно: там є веселі відео про вайб цього роману ;-)

Там завжди багато новин, обговорень, особистих появ автора та цікавинок й анонсів!❤️❤️❤️

Мій Телеграм          Мій Інстаграм         Мій Фейсбук      Мій Тік-ток