Дорога ДжессІки

Пишу відгук на твір талановитої авторки Анни Тапок  "Один випадок" 

Скажу перш за все – особисто я люблю історії на іноземному матеріалі, це вже справа смаку) особливо, коли автор докладає зусиль, аби правдоподібно відтворити атмосферу, – що я побачила у цьому романі. Він зазначений як любовний, але в першу чергу я побачила його як твір про життя, про розвиток почуттів, характеру. Є навіть тонка детективна лінія. 

З перших розділів ми бачимо історію молодої дівчини Джессіки Теренс. Вона розумна і гарна, але глибоко в душі дуже сумна. Їй болить втрата, якій, як вона вважає, ніколи не буде заміни, і вона навіть не намагається її шукати. Та, як часто буває, все вирішить випадок... Один випадок, який насправді є одним з безлічі, що геть змінюють життя – у гірший чи кращий бік. Та питання у тому, насправді, чи хоче вона його змінювати, або їй дорогий її біль, як спогад про минуле, і вона боїться його залишити? І чи можливе нове кохання є зрадою минулого, а може навпаки, у деякому, трохи дивному сенсі – його продовженням?

Неочікувано для себе Джессіка опиняється у колі привабливих, переважно впливових чоловіків, які гідні її уваги (є ще один, такий собі Дік – теж бос, але він-то вже геть не гідний, хоча завдасть чимало клопоту). Кларк здався мені вельми симпатичним і досить неординарним персонажем, незважаючи на його на перший погляд простоту – все чекала від нього несподіванки), а ось Льюїс – ніби трохи не до кінця розкритим, немов не вистачило барв і якоїсь внутрішньої логіки, така собі "фея-хрещена" у чоловічій іпостасі)

Мітчелл Кар – доволі загадковий персонаж. Він досить людяний, (на щастя, не владний домінантний самець, як багацько босів на Букнеті)), що мені дуже сподобалося), вміє дослухатися до інших і бачити їх. Але й в нього є рана – як фізична, від якої лишився шрам, так і іншого гатунку, що сильно змінила його характер. Чи зможе він по-справжньому відкритися іншій людині, надати підтримку і самому відчути її? 

 Привертає увагу найкраща подруга Джессіки Стефані – здавалося, б повна її протилежність, неймовірно жвава, енергійна дівчина, яка звикла брати від життя все. Вона звикла до швидкоплинних зв'язків, бо через певний досвід у минулому не вірить у кохання – але чи не змінить її думку зустріч з хлопцем, якій хоче її компанії більше, ніж на короткий час? І чи відчує Стефані у цьому щось нове, щось більше, ніж в неї було, і головне – чи зможе вона оцінити це, або віддасть перевагу колишній безтурботності, коли в будь-який момент можна було піти без жодних жалкувань, бо ж попереду ще багато чоловіків та інших розваг?

Дуже сподобалися, до речі, її слова, адресовані Джессіці "Мет не був ідеальним... Ти просто кохала його і тому він був ідеальним для тебе "

Твір читається на одному диханні, захопливий, легко написаний. Сподобалося, як персонажі показані не лише у близьких стосунках, але й у робочій взаємодії та у спілкуванні з іншими людьми – як, наприклад, Джессіка з містером Маєрсом у дуже зворушливому епізоді. Також сподобалося розкриття Джессіки як професіонала – довгий час не знаходячи себе у дрібних справах, вона по-справжньому розквітла, коли їй випав шанс проявити себе. 

Закінчення роману досить несподіване – хоча, відверто кажучи, я почала здогадуватися десь на середині – авторка лишала вмілі натяки) Досить оригінально, на мою думку. Любовні сцени, як на мене, досить вдало балансують між стриманістю та відвертістю, хоч і немов трохи кумедно-невідповідною здалася фраза "з дикою пристрастю він зняв з неї сукню" – тоді вже радше "зірвав", чи що, слово "зняв" з дикістю якось погано асоціюється)) Є багато м'якого природнього гумору, особливо між Джессікою і Стефані, сподобалися дотепні, пропрацьовані діалоги.

Вбачалася подекуди певна кінематографічність, як от "Фари темно-синього седана освітили дорогу перед собою (до речі, може краще "освітили дорогу попереду"? Це вже чисто моє)). Висока постать з'явилася в їх світлі." – це було б добре для фільму, а тут доводиться послуговуватися лише власною уявою) 

Помилок я зустріла небагато, наведу кілька прикладів:

 "Я роздивлюся вашу кандидатуру", а "Я розгляну вашу кандидатуру", шлях "заказаний", а не "замовлений" 

Розділ 7: "Не дуже родюче ставлення працівників" – що б це означало?

Розділ 11: "Щільний обід" – якось кальковано. 

23: "Він хотів мене поцупити" доречніше "викрасти", адже йдеться про людину, а не офісний степлер)

Рекомендую твір поціновувачам теплих, зворушливих історій з несподіваними нотками екшну, авторці бажаю наснаги у подальшій творчості, подобається її своєрідний погляд.