Кожен, хто писав, творив, складав хоча б речення знайомий з таким собі завтиком. Коли наче й хочеш написати, і слова знаєш, навіть по клавіатурі клацаєш, та коли доходить до того, що треба видати на-гора абзац, то лиш сидиш і кліпаєш на білосніжний аркуш.

Цим блогом розпочну розповідати про кілька вправ, які допомагають письменнику позбутись того завтику.

Це не буде менторство.

Це буде моє особисте роздягання на публіку.

Вправа № 1. 

Взяти твори відомих письменників і чесно зізнатись собі, що не подобається. 

1. С.Кінг - розтягування на кілька сторінок деталі, яка мала б вміститись в одне речення.

2. М.Булгаков - маразматичність, нелогічність.

3. Х.Муракамі - явище нізвідки без пояснення. Ось не було, а ось є. Все. 

4. М.Вовчок - про хвилювання багато, а події, через які хвилюється герой майже нічого.

5. Л.Толстой - приреченість.