"Місто грішних душ 2"/анонс/візуалізація

"Місто грішних душ 2" Уривок: 

— Ніколи не опускай погляд. Навіть якщо соромно чи страшно. Ніколи не вибачайся, якщо твоєї провини немає. Запам’ятай, будь-яку прекрасну квітку можуть зірвати, знівечити, а потім викинути на смітник.

Його голос лунав із засторогою. Блакитні очі вмить стали темними. Серена відчула себе беззахисною, ніби та квітка. Ледве тримаючись на ногах, похитнулася. Ісаак поклав вільну руку їй на талію і легенько потягнув до себе. Від його близькості по тілу ніби пройшовся електричний струм. Відстані між ними вже не було.

— Ти, Серено, ніби та сама прекрасна квітка.

— Хто ж тоді ти? — її голос став тихим і хриплим.

— Я той, хто зобов’язаний оберігати тебе від бурі й від поглядів зацікавлених людей.

По її щоках потекли маленькі сльозинки. Ісаак, стиснувши її талію, схилився й забрав вустами сльози зі щік.

— Порівняння з квіткою я зрозуміла.

— Молодець. Вирощуй надалі навколо себе шипи. Щоб ті, хто бажав тобі зла, самі відчули біль і травмувалися.

— Однак тоді травмуватися можуть всі…

— Якщо бути обережним і знайти правильний підхід, то не всі.

Голос Ісаака став лагідним. Він, продовжуючи тримати її за підборіддя, поцілував у скроню. Провівши рукою по талії, зупинився біля грудей. Він не переходив межу. Чекав, доки вона навчиться довіряти йому.

— Будь уважною до деталей. Спостерігай за людьми. Роби висновки й навчайся розрізняти друзів і ворогів.

Серена заплющила очі й поклала голову на чоловічі груди. Ісаак всміхнувся. Провівши долонею по дівочій шиї, відчув під пальцями, як на її тілі виступили сироти. Закривши повіки, занурився рукою в її густе волосся.

— Ти моя дружина. І тому нікому не давай образити себе, навіть моїй матері. Зрозуміла?

Серена розплющила очі й, різко відсторонившись, обернулася.

— Ісааку, я не хочу бути тією, яка стане між тобою і твоєї ріднею. Це не правильно!

Ісаак, схиливши голову набік, прижмурився.

— Я не зможу бути постійно з тобою. У мене є робота. Будуть відрядження в інші міста. Якщо навчишся правильно розставляти пріоритети в житті й визначишся, що ти дійсно хочеш, навіть від нашого шлюбу, зможеш грати на публіку заради своїх цілей, то станеш тією, за якою будуть йти люди. І пам’ятай, тебе обрав я, а не моя матір.

— Ісааку, а ти не подумав, що своїми ж руками перетвориш мене в цинічну стерву?

— Ти ніколи такою не станеш!

— Чому такий упевнений? — нахмурилася. — Я ж розумію, що ти намагаєшся вчити мене не боятися своїх бажань. Однак сам стримуєш себе. Хочеш, щоб я була впевненою в собі. І щоб тобі не приходилося постійно захищати мене від усього світу, у тому числі й від власної матері. Хочеш, щоб я довірилася тобі. Навіть твої слова були маніпулятивними, коли ми розмовляли в лікарні. Ти дав слово Луці, уклав із ним угоду, знаючи, хто я така.

Серена відійшла вбік. Ісаак повернув голову. Мовчав. Йому цікаво було, що вона далі скаже.

— Ти знав мою життєву історію. Знав, що я тиха й злякана дівчина, яка боїться свого бать… прокурора Блека, — швидко виправила себе. — Бачив мої синці на тілі. Вже тоді бачив мою зранену душу. І думаю, що ти розумів, що я стану для тебе проблемою. Однак все одно погодився на умови брата. І невже вся справа в грошах?

— Серено, як би це не грубо звучало, і, можливо для тебе неприйнятно, однак ніхто не буде підлаштовуватися під твій біль і меланхолічний настрій. Відпусти образи й минуле. Живи теперішнім. А ти закрилася, живеш у бульбашці власних страждань і навіть не намагаєшся вирватися із цього стану.

— Як би все так легко було, як ти говориш, — склала руки на грудях.

Ісаак скинув рушник, і вона, вдихнувши, відвернулася.

— Не відводь погляду! — строго промовив чоловік.

Серена почала кусати губи й поглянула на чоловіка. Дивилася лише на обличчя, наказуючи собі не опускати погляд нижче. Він одягнув боксери й, поглянувши на неї, додав:

— Я ніколи не перейду межу, доки ти сама цього не захочеш! Якщо ти, звичайно, зрозуміла, про яку я межу говорю. — Серена кивнула. — А зараз йди у ванну й збирайся. Буду чекати тебе у вітальні. Після сніданку поїдемо в місто в магазини. І не забуть одягнути каблучку.

— Здається, фіктивний шлюб тріщить по швам? — обійшла чоловіка.

Він, взявши її за лікоть, промовив:

— Цей фіктивний шлюб лише папірець, на якому стоять наші підписи. Він нічого не значить для мене. А ти сама вирішуй, хочеш жити по ньому, чи ні.

— Ох, Боже! Як із тобою складно! — закотила очі Серена.

— З тобою також, мила!

Уривок з наступного розділу: 

— Ти не ображаєшся на мене?

Ісаак зупинився, і вона врізалася в його спину. Повернувши голову, чоловік промовив:

— А повинен? Ти як думаєш?

— Думаю, що тобі було… неприємно. Або байдуже!

— От і сама можеш вибрати з двох припущень мої справжні почуття!

Серена на мить заплющила очі й захитала головою. От як можна бути такою… забудькуватою?

Після сніданку, як і говорив Ісаак, вони поїхали в місто. Від маєтку до центру було їхати близько сорока хвилин. І за цей час у салоні панувала тиша. Серена лише мигцем поглядала на чоловіка. Він був напрочуд спокійним, а вона відчувала себе винною. Не втримавшись, обернулася до чоловіка.

— Ісааку, ну скажи хоча б щось. Я правда не розумію, як мені поводитися поряд із тобою. І те, що я забула про каблучку, це — неперевершено дурно.

— Ти відчуваєш себе дурною? — не дивлячись на неї, спокійно запитав.

— У даній ситуації саме такою я себе й відчуваю, — кивнула.

Ісаак голосно розсміявся й, зупинивши автівку на узбіччі, продовжував реготати ще кілька секунд. Серена перебувала в сум’ятті. Не відводячи погляду від чоловіка, лише кусала губи. І через свої дії на вустах не залишилося губної помади.

Чоловік, перевівши подих, поглянув на Серену.

— Ця губна помада тобі не пасувала!

— Що? — не второпала й захитала головою.

Ісаак, усміхнувшись, схилився ближче до Серени й промовив:

— По-перше, ту губну помаду я сам викину в смітник. Хочу бачити на твоїх вустах яскравий колір.

Вона, провівши очима по його обличчю, кивнула.

— По-друге, я не ображаюся! — Ісаак нахилився ще ближче, і тепер вони відчували дотик вуст один одного. — Однак, знову повторюю, будь більш обачливою. Ось така маленька твоя забудькуватість може призвести до того, що наступного разу відсутність каблучки на твоїй руці помітить хтось інший. А люди люблять пліткувати.

Ісаак відсторонився, і Серена глибоко вдихнула. З її грудей вирвалося зітхання.

— Ти мене розсмішила. Твоя наївність і щирість інколи бувають такими милими.