Вітаю!

Запрошую на максимальну знижку на другу книгу циклу, "Мандри у часі. Це роман, "На грані реальності".

Історія Килини та Яромира.

В романі за основу взятий Кристинопільському палац Потоцьких, а також легенда Гертруди Комаровський. У книзі переплітаються легенди, історія, сьогодення та сучасність а також фентезі жанр. Також описані аномальмісуя навколо палацу.

Уривок.

— Що за чортівня?!! — Невдоволено прошипів роздратований чоловік, й кинув телефон на панель авто.

— Тут аномальна зона. Зв’язок не завжди є, навіть якщо йти пішки, а коли звернете в напрямку села, там мережа не тягне взагалі. — Без емоцій пояснила Килина.

— Тобто не тягне? Чому? — Звівши брови разом, допитувався Гораль.

Дівчина зітхнула та повторила.

— Кажу ж вам, «Аномальна зона». А якщо дивитися на карту цього лісу зі супутника, то посеред лісу чітко видно силует, чи то дівчини, чи то солдата в довгій шинелі.

Яромир відчув, як по спині пронісся холод. Він саме звернув на дорогу, що вела до села. По обидві сторони ріс густий мішаний ліс. Нічого не звичного.

— Ось бачите, отут наче все вимерло. Не росте нічого, круглий рік стоїть, вода і ростуть лише очерети. А отам попереду місточок, а в низу річка, її називають панською. Старі люди кажуть, що тут і живе дух втопленої панської доньки, та вбитого невинного солдата.

Яромир глянув по сторонах, справді моторошне місце. Посеред лісу сухостій. Тут в день волосся дибки, не те, що в ночі, а Килина тим часом продовжила.

— Тут постійно трапляються пригоди. Зимою частенько зносить машини в кювет, а по ночах кажуть, можна почути, як хтось стрибає по гіллі дерев. Дорогу часто переходить біла тінь. Зривається вітер, ні з того ні з сього.

Яромир хмикнув, це все скидалося на моторошну легенду. Такого в реальному житті не може бути. Потягнувшись взяв телефон, зв’язку немає взагалі, і це реально не пояснити.

— Ось тут, на цьому перехресті, жив пан. — Вказала рукою на дорогу. — У нього була найгарніша хата, та найкрасивіша донька. — Продовжила Килина. — Там посеред лісу, ще й досі росте груша, що росла в панському саду. Вона вже майже суха, але ніхто її зрізати не зважується.

— А тобі не страшно їздити цією дорогою?

— Страшно. А, що робити? Іншої дороги практично немає. — Знизала плечима Килина.

В’їхали в село, і чоловік посміхнувся.

— У вас тут все буквально дихає містикою.

— Гадаєте, це смішно? — З докором запитала дівчина.

— Килино, я й не думав сміятися. — Серйозно запевнив, і власна цікавість таки взяла гору. — А чому втопилася донька пана? Тут же по суті, і річки, як такої нема?!!

Килина набрала повні легені повітря, й взялася розповідати.

— Мені бабуся розповідала, що донька пана, дуже любила одного воїна, але він загинув у бою. Молода панна не змогла пережити такої звістки. Попросилася в пана погуляти володіннями, та наступного ранку її знайшли неживою у цій річці. Кажуть, саме тому дух неупокоєної панни, бродить цим лісом...

Знижка тут...

Приємного читання!!!