Мирної ночі, сонечка!!!

Запрошую до оновленння історії, Єлизавети та Арсена, з роману, "Статус КОРОЛЕВИ". Пристрасті знову вирують...

Уривок.

— Єлизавето, доки це триватиме? — зірвано шиплю.

— Що саме? — з повним нерозумінням, підіймаються на мене аквамаринові очі.

Я нервово ковтаю. Контролювати себе, все важче.

Вона реально тупа, чи лише прикидається? Знову клеїть нерозумну, мені на зло.

— Твоя поведінка! — гарчу. — Ти вирішила по бісити мене з самого рання? — невдоволено дивлюся на дівчисько. — Невже так важко було поснідати? Ти хоч би мала крихту поваги до мене...

— Ти вирішив мене повиховувати? — у відповідь зухвало цікавиться Єлизавета.

Це запитання виводить мене зі себе остаточно. Обходжу стіл, й розвернувши дівчину з кріслом, до себе. Хапаю її за талію, чим змушую піднятися. Розлючено заглядаю в налякані очі, й крізь зуби ціджу.

— Так, Єлизавето, вирішив. Виховання тобі точно не завадить. Може тоді хоч трохи поводитимешся адекватно...

Читати тут...

Приємного читання!!!