Другий День народження

Доброго часу доби, читачі та автори)). 

Прекрасна дата нині на календарі, не вважаєте?) Адже сьогодні рівно два роки, як Ліна Діксон - Ліна Діксон). Так, саме 12.10.2022 я розпочала писати "Гру без правил" - свою першу оприлюднену книжку. Тому саме цю дату я вважаю офіційним початком свого письменницького шляху. 

*Тут можна похлопати*

Знаєте, сьогодні вранці я прокинулась із таким ж відчуттям, з яким прокидаюся на свій День народження). Тільки телефон не розривається від привітань, і ніхто навколо не знає, чому у мене такий хороший настрій)). 

До цієї події я також намалювала ось такий малюночок (не судіть суворо, я самоучка, у якої з інструментів вказівний палець на правій руці та IbisPaintX):

P.S. малювала за референсом із Пінтересту

Також я оновила візуал і мені вдалося змінити псевдонім із латини на кирилицю. Тож не губіть мене тепер :)

А тепер перейдемо до основної теми цього блогу). Думаю, ви помітили, що я підкреслила те, що "Гра без правил" була лише моєю першою опублікованою книгою. А були ще й не опубліковані :). Сьогодні ми про це і поговоримо. Тож влаштовуйтеся зручніше, а ми поїхали :) 

Вперше думка щось добровільно написати виникла у мене в років 11-12. Це була фентезі історія (Ліна, яка усім завжди втирала, що ніколи не писала фентезі). І вона більше була схожа на сценарій до мультфільму Діснею. Я не знаю, як взагалі додумалася до такого, але все ж... За сюжетом цієї, як я її розумно для свого віку називала ⁠✷повісті✷, у якомусь королівстві у королівській сім'ї Чорномора, його дружини (я не пам'ятаю, як її звали) та старшої доньки Атланти народжується молодша дівчинка Океаніда (піймала крінжа :_) ) із від природи аквамириновим волоссям. Але після її народження татко тікає кудись за моря. Чого? Я уже не пам'ятаю :_). Мати править країною та згодом помирає. І тут у Океаніди починають з'являтися магічні здібності. А саме вона має магію води (ну як Ельза снігом чаклувала у "Крижаному серці" так і вона водою). Мати помирає і старша сестра стає королевою замість матері і молодшу не любить (ну це класика). Атланта ще не вміє правити державою і королівство занепадає. Океаніда раптом згадує свої якісь дитячі спогади про батька і вирішує його шукати. Вона тікає із палацу. Йдучи через якісь там магічні гори, ліси та всіляку таку маячню вона доходить до океану, на дні якого поселився її тато, у якого, як виявилося, також були магічні здібності. Там у них пройшов якийсь бій, Океаніда перемогла, після чого батько впізнав у ній свою доньку. Вони разом повертаються у королівство, наводять там порядок, усі щасливі, хепі енд. Це все у мене було повністю записане на папері від руки, але той рукопис я загубила(. Віднесла на горище, коли у шафці прибирала, і там вони і зникли кудись(. Можливо, колись знайду. Тоді й покажу). 
Також була ідея для другої частини, але сюжет для неї я трохи спіонерила із мультсеріалу "Рапунцель" (саме не повнометражного фільму, а 2D серіалу. Угу, такий є). 

Наступним твором мого темного минулого був той самий детектив, який я писала на зарубіжну літературу, і саме з моменту написання якого я відчула особливу жагу до письменництва. Твір називався "Оманлива зовнішність". Мені тоді було років 12. За його сюжетом у школі викрадають вчительку (з козирів зайшла (⁠ ͡⁠°⁠ ͜⁠ʖ⁠ ͡⁠°⁠) ). Ну як викрадають, вона зникає. І троє "розумних" учнів вирішують її знайти. Головна героїня Клара та її друзі Марія і (напевно) Денис. Вони знаходять якісь там уліки типу записок, старого телефону за батареєю, чи каблучки зниклої вчительки у її кабінеті. Я вже не пам'ятаю, що з чим пов'язане. І в результаті виявилося, що її викрала інша вчителька ಠ⁠∀⁠ಠ. (Бідна Світлана Іванівна, якій довелося цю маячню читати та оцінювати). А "Оманлива зовнішність" твір називається тому що викрадена вчителька здавалася типу "злою", а та, що викрала "доброю". Що, що? Обґрунтована мета антагоніста? Його психологія? Логіка дій УСІХ персонажів? Та ні, не чули⁠ (⁠ ͡⁠°⁠ ͜⁠ʖ⁠ ͡⁠°⁠). Цей літературний шедевр у мене був також повністю записаний від руки. І також зник на горищі :_).
Також у мене була ідея для другої і третьої частини, але я уже слабо пам'ятаю їхній сюжет. 
Далі розпочинається ера, коли я грала у (як я тоді її бачила) супер круту гру лише для крутих дівчат. Клуб романтики. 

Чому мені соромно усвідомлювати свій вік, коли я в це грала? :_)

Це був 2020-2021 рр. Тоді мені дуже подобалася детективна історія "Я полюю на тебе". Варто віддати належне, що її детективний сюжет був дійсно хорошим та продуманим. На відміну від того, що я писала. А писала я, на секундочку, фанфік за цією історією. Фанфік по Клубу романтики. Молодець, Ліна, нічого кращого не можна було придумати. І тут я маю для вас сюрприз. У мене збереглися фото цього рукопису. Тому зараз, як то казав один чоловік, прохання одягнути антикріжновий скафандр і читати мій блог із космосу, тому що:

Чому у неї долоня розміром з око? :_). Що у них з виразом обличчь? :_).

ಠ⁠‿⁠ಠ

Без коментарів. 
У цьому зошиті був записаний ручкою увесь фанфік, приклеєна до обгортки намальована мною ця шедеврообкладинка і, якщо не помиляюся, ще й ілюстрації всередині були. Ось такий от хендмейд. 
Також і тут я вигадала сюжет для другої та третьої частини (на трилогії мене тягнуло). У другій там я взагалі ледь не усі історії, які на той момент у Клубі романтики існували в одну зв'язала. (Краще б саморозвитком зайнялась). 

Це з того, що було записане вручну. А були ще й сценарії, які так і не реалізувалися (на щастя). 
"Гру без правил" я, до речі, також почала писати в зошиті. Ідею писати в електронному варіанті мені дала моя мама, за що я їй дуже вдячна. 

Ось таку еру крінжу та кам'яного віку я пройшла, аби почати писати так, як я пишу зараз. Тож з власного досвіду можу сказати, що усе приходь з практикою). Яка мораль цього блогу? Придумайте її самі ;). 

Ну а також я хочу вам подякувати за те, що ви всі у мене є :). Ось так просто). Усвідомлюючи, скільки всього було на моєму шляху, щоб мати написану потужну, шикарну детективну тетралогію, декілька оповідань та інших книжок, мати таку велику, активну та люблячу аудиторію у майже сотню (усіх закликаю зробити таки сотню :) ) осіб... Я б не досягла цього всього без своїх близьких та вас ❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️. Тому сьогодні я обіймаю вас по-особливому міцно. Неймовірно усіх вас люблю❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️. З любо'ю, ваша Ліна)❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️