— І що там такого цікавого? — Стас не здавався та кивнув на відкриту сторінку Софії. — Справи амурні?

— Скажеш теж. Це моя студентка, диплом у мене пише. Ось консультацію запланували, — Влад навіть не почервонів.

Стас скептично підняв брову і глянув на наручний годинник.

— О пів на першу ночі? Якщо я правильно памʼятаю, то у них зараз пів на другу.

— Вона дууууже віддана своєму навчанню!

— Дивись аби не віддалась і науковому керівнику. Знаємо ми вас, молоденьких професорів.

Стас хитро посміхнувся та пішов в сторону натовпу, залишивши Влада сам на сам з думками. Чомусь, цей жарт колеги з однієї сторони знімав камінь з душі і неначе привідкривав його секрет світові, а з іншої…

На секунду захотілось дати Стасу по пиці за те, що з таким нахабним обличчям говорив про його студентку.

Його студентку.