-Щось сталося?- питаю, звертаючи увагу, що й тато сумний.

-Доню, краще сядь.- каже мама.

-Що сталося?- питаю схвильовано дивлячись то на маму, то на батька.

-Доню, дзвонила наша сусідка Зоя. В наш будинок вранці був приліт. В нас більше не має дому…- каже і починає гірко плакати.

Обнімаю маму і починаємо плакати разом.  Нелюди… Мій дім, який залишиться лише в пам’яті. Тепер нам більше немає куди повертатися…