-Щось сталося?- питаю, звертаючи увагу, що й тато сумний.
-Доню, краще сядь.- каже мама.
-Що сталося?- питаю схвильовано дивлячись то на маму, то на батька.
-Доню, дзвонила наша сусідка Зоя. В наш будинок вранці був приліт. В нас більше не має дому…- каже і починає гірко плакати.
Обнімаю маму і починаємо плакати разом. Нелюди… Мій дім, який залишиться лише в пам’яті. Тепер нам більше немає куди повертатися…
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати