Змушена підкоритись. Оновлення

Нарешті я звільняюсь від рук Лисого і опиняюсь в обіймах Чорного. Я рада його присутності, але трішки роздратована через те, що так довго йшов. Наче випробовував.

- Чорний, невже ти настільки скупий, що не поділишся ескортницею на вечір з давнім знайомим? - самовпевнено промовляє і зиркає на мене. - Я сьогодні сам, а так хочеться жіночого тепла. Пам'ятаю, в минулому я часто робив тобі послугу.

Відчуваю, як руки чоловіка сильніше стискаються на животі. Невже він нервує поруч з цим лисим? Хіба таке може бути? Адже Чорний нікого і нічого не боїться.

- Ескортницю я б подарував тобі, - каже стримано. - Але це моя жінка. Моя майбутня дружина. Тому вибачай, друже, але тобі не пощастило.

- Дружина? - дивується. - Ти завзятий холостяк. Як ти на це наважився?

- Часи змінюються і рішення теж.

- Так, я бачу, твій вибір досить непоганий, - знову ковзає по мені поглядом. - Молоденька, красива. І як звати твою майбутню дружину?

- Анна-Марія, - відповідає за мене Чорний. Та я і не збиралась говорити з цим чоловіком.

- Гарне ім'я, кривить губи. - Я Дмитро Сергійович.

Він подає мені руку, наче тільки що підійшов і не було тієї неприємної сцени. З величезним небажанням потискаю липкі від хіті пальці і відсмикую руку. Лисий із розумінням посміхається і відходить.

Нарешті відчепився.

- Злякалась? - притискає до себе міцніше Чорний.

- Ти дуже довго йшов, - нарікаю, але лину до його грудей, бо нарешті почуваюсь в безпеці. - Це місце не дуже приємне. Чому він вирішив, що я ескортниця?

- Бо більша частина присутніх тут дівчат ними є, - хмикає і відпускає. Я маю змогу новим поглядом поглянути на гостей. Поруч з кожним гидким чоловіком знаходиться молода красуня. Я й не помітила цього раніше. - Інша частина коханки. І лише малесенький відсоток справжні дружини.

- То я малий відсоток? - підношу на нього погляд, не можу стриматись від посмішки. - Вимираючий вид.

- Особлива, - хилиться і пристрасно цілує.

https://booknet.ua/reader/zmushena-pdkoritis-b428650?c=4635672&p=1