З квасним обличчям Дарина оглядала стіни коридору до моргу, стараючись не стукати підборами. Місцями лущилось тинькування, та пахло лікарнею. За спиною човгав Василь натужно дихаючи та час від часу видаючи перли гуцульською лайки, позаяк катати пантеру важко на радянському візку, в якому колеса не обертались та дряпали кахлі.

— Куди йти? — тихо спитала дівчина, лопаючи м'ятну жуйку. На коридорі нікого не було напевно всі відпочивали в ординаторській, та і навіщо в морзі охорона, тільки дурний буде викрадати тіла.