Вітаю.

Щойно я опублікувала нову главу роману "Грішна одержимість". І оскільки у ній мовить Нестор, цього разу постає питання, чи раптом не маніпулює ним дружина. Так, їхній донечці лише шість місяців, тому дитина потребує багато уваги, але, схоже, Діна (матір) не лише радіє появі няні, яку найняв Нестор, бо тепер вона матиме змогу відпочивати, а й планує зайнятися кар'єрою, надовго залишаючи дитину на нянечку. Чи дозволить їй це Нестор? Чи зможе Діна з ним домовитися?

До речі, ця книга дозволить трохи зануритися у материнство ;)

Уривок з нової глави (від Нестора)

— Благаю, не ламай мої наміри. Я вже все спланувала. Якраз хотіла про це з тобою поговорити сьогодні за вечерею.  

— Гара-а-азд, їдь. Але домовимося, що це займе лише два дні. Не більше. А ввечері таки розповіси, що напланувала. І, будь ласка, не забувай, що Емма у нас ще дуже маленька.

Дружина ще кілька разів швидко киває й, притиснувши долонею мою потилицю, притягує до себе, щоб поцілувати. Доводиться затриматися ще на кілька хвилин. Але цьому тільки радий. Шкода лиш, що часу не залишається, щоб поцілунки зайшли далі.

— Я чекатиму вечора… — вже м’якше промовляю.

— Я теж. Шкода, що ти сьогодні дав Олесі вихідний.

— І справді шкода, — цілую шию дружини й вдихаю аромат, що залишився від лосьйону.

— Більше не роби таких дурниць, — грайливо просить Діна.

І хоч своє рішення дати няні вихідний все ж вважаю доречним, сперечатися з дружиною й пояснювати свою позицію я не в змозі. Бо вона торкається мене, обіймає, вабить. Ще й закидає голову, що виникає бажання знову торкнутися губами її шиї.

Але час мене не шкодує. Зрадницьки крутить велику стрілку на наручному годиннику й нагадує, що я вже поспішаю на роботу.

— До вечора, люба, — наостанок промовляю, дбайливо знявши її руки зі свого тіла, що нахабно лізуть під край сорочки.

Затишного вечора. Тихої ночі.

Ваша К.❤️