Як її підкорити? Трохи прибрехати...

Вітаю, любі НАТХНЕННИКИ!!!

Запрошую до неординарної книги, про жінку, яку треба підкорити. Як? Трохи прибрехавши...

Вона хитає головою, і я сам себе хвалю, що додав ці слова.

  Ми дотанцьовуємо танок, якому я дуже вдячний за те, що дав можливість тримати Аврору в обіймах, вдихати її аромат і мило розмовляти. Одразу після нього ми йдемо до виходу. Бачимо Лорен, зупиняємося біля неї, щоб попрощатись, але до Аврори підходить якийсь чоловік поважного віку і забирає її на кілька хвилин, перед цим перепросивши в нас.

  — Вона не знає, так?

  — Про що? — Роблю вигляд, що не розумію, про що мова.

  — Моя подруга колись брала у вас інтерв’ю. Ви не дозволили брати фото до журналу, але у неї було їх кілька. Я знаю, хто ви Марку. А от чи знає про це Аврора? — Її усмішка, як в лисиці – хитра, але я бачу в її зелених очах, що вона не збирається мене видавати. Поправляє чорне волосся і веде бровою, підштовхуючи мене до відповіді.

  — Ні. Не знає. Я в неї замість помічника. — Кажу я і додаю. — І я буду дуже вдячний, якщо Аврора поки що і надалі так думатиме.

  — Навіщо це вам? Вона вам подобається, так Марку? — Запитує жінка і широко усміхається. Знову, як та сама лисиця.

  — Подобається.

  — Ви їй теж подобаєтесь і це видно. — Її зелені очі дивляться на Аврору, яка стоїть неподалік, потім знову на мене. — Вона ненавидить брехню. Навіть маленьку. А, ви Марку, попали по повній програмі. І я не знаю, як ви будете давати лад усьому цьому. Коли Аврора взнає, прорве вулкан. Хіба що…

  — Вона закохається в мене.

  — Доведеться постаратись Марку. Хоча… початок звичайно… оригінальний - нічого не скажеш. Навіщо ви це зробили? — Цікавиться вона і хихотить.

  — Так вийшло. Вона мене зачепила і я вирішив пограти. Не думав, що так далеко зайде, але тепер – не можу відмовитись від брехні, яка дозволяє мені з нею зближуватись. — Відверто зізнаюсь я.

  — Марку… Аврора не зустрічається з працівниками…

  — Як я розумію і з мільйардерами також.

  — Так, складний випадок. — Ми обоє усміхаємося, але мені, якщо чесно, не до сміху. Жінка, яка мені подобається нікому не дає шансу, хто б ти не був. — Але дивлячись на вас, я думаю, що все вийде. Я хочу бачити її щасливою. Марку, – вона заслуговує на кохання та щастя. Не напартачте.

  — Я менше за все хочу напартачити. Аврора та жінка, яка змогла розбудити в мені почуття. — Дивлюсь у бік і зустрічаюсь з очима Аврори. Вона мило, крадькома усміхається мені, а потім продовжує говорити щось до сивого чоловіка.

  — Бажаю вам удачі, Марку. — Каже вона, коли до нас повертається Аврора.

  — Про що ви говорили?

  — Про картини. — Відповідаю я.

  — Мені пора. — Каже Лорен і додає. — Приємно було познайомитись Марку.

  Я відповідаю кивком, стриманою, але теплою усмішкою.

  — І мені, Лорен.

  Ми прощаємося, бажаючи одне одному гарного вечора, і ми з Авророю йдемо до дверей. Бачимо боковим зором її колишнього і я обіймаю Аврору за талію, допомагаючи спуститись сходами.

  Ми опиняємося під нічним небом Нью-Йорка, і в цю мить до нас під’їжджає авто Аврори. Ми дивимося одне на одного, і я не знаю чи світить мені прогулянка з нею. Аврора дивує мене тим, що відпускає мою руку і йде до автівки. Її водій виходить з авто, і вона говорить, щоб забрав нас звідси через годину.

  У мене є ціла година, щоб побути з нею, тримаючи її за руку. І так мало цієї години, бо я маю величезне бажання провести з нею ніч. Показати, як сильно вона мене змушує бажати. Але все починається з години, тож не марнуємо часу.

"ВОНА МІЙ БОС"

Сьогодні діє найбільша ЗНИЖКА 25%

 на книгу «ЛИСТ НА РІЗДВО»

Хоч і зимова, але для того щоб прочитати зворушливу історію, не потрібна особлива пора року, тож запрошую до книги “Лист на Різдво” зі знижкою - 25%

Запрошую до Мого телеграм тут багато цікавого, а ще перші новини про новинку

Мирного неба!!!

Героям Слава!!!