Дорогенькі, глава вже на сайті

- Поцілуєш мене на прощання, Аліє? - у шумі розлюченого вереску гартів слова Інга прозвучали ледь чутно.

- Не потрібно ніяких прощань, Інг, я врятую тебе. - Мовчи, прошу, бережи сили.

- А в тебе... вони залишилися?

«Ні, не лишилися, - подумала Алія, - прилягти б трохи, хоч на хвилинку...»

Втома тиснула на плечі, притискала до землі, Алія відганяла від себе думку, що довга боротьба витягла з неї всі життєві соки. Вона впорається, повинна. Бренна потерла одну долоню об іншу, але не світилися навіть кінчики пальців.

https://booknet.ua/book/alyasila-vognyu-kniga-2-b415006