Дорогенькі, глава вже на сайті
- Поцілуєш мене на прощання, Аліє? - у шумі розлюченого вереску гартів слова Інга прозвучали ледь чутно.
- Не потрібно ніяких прощань, Інг, я врятую тебе. - Мовчи, прошу, бережи сили.
- А в тебе... вони залишилися?
«Ні, не лишилися, - подумала Алія, - прилягти б трохи, хоч на хвилинку...»
Втома тиснула на плечі, притискала до землі, Алія відганяла від себе думку, що довга боротьба витягла з неї всі життєві соки. Вона впорається, повинна. Бренна потерла одну долоню об іншу, але не світилися навіть кінчики пальців.
https://booknet.ua/book/alyasila-vognyu-kniga-2-b415006
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОх біда!!!(
Олена Гушпит, війна завжди ходить поруч із горем(((
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати