Ніч — чудовий час для душевних розмов і мої герої добре про це знають. Новий розділ вже на сайті. Наступний буде десь о 1-ій ночі. Заходьте почитати.

— Це добре, що ви тримаєтеся одна одної, правильно. Послухай… — усмішка сповзла з лиця Манвейн. — Я хочу тобі дещо розповісти. Точніше, попросити. Навін не став тобі нічого говорити, бо боявся, що ти відмовишся від його допомоги, але я не можу мовчати. Ейлірейн, будь ласка, зроби все можливе, щоб ці три роки пройшли без подій. Я тебе дуже прошу, люба. Якщо ти знову щось порушиш і тебе спіймають або ж не зможеш навчитися керувати своєю магією, то не ти сама відправишся у в'язницю. Навін за тебе поручився і за твою невдачу йому теж світить строк.

— Що?! — я ледь не випустила чашку з рук. Обережно поставивши її на стіл тремтячими руками, я спитала Манвейн: — Але чому?

— Тебе зібралися протестувати на расову приналежність. Якби з'ясувалося, що ти вищий ельф, то жодні гроші світу не врятували б твоє життя. Навін не міг дозволити тобі померти.

— Але ж я чужа для нього людина. Ректор уперше мене тоді побачив.

Мої пальці нервово постукували по столу і Манвейн накрила їх своїми долонями. Вона дивилася на мене з таким теплом, з яким мала б дивитися мати, але на мене так навіть прийомні матері не дивилися. Такий погляд я пам'ятала лише у бабусі мого першого хлопця, вона мене справді любила. Але Манвейн Тавос була чужою людиною! Я її вперше сьогодні побачила, але вона дивилася на мене так, наче я була її дочкою. Мені навіть стало ніяково від її погляду. Я не звикла, щоб до мене добре ставилися просто так.

— Ти надто довго жила серед акорів, люба. Ти просто не знаєш, наскільки сильна підтримка темних ельфів, не кажучи вже про вищих. Не всі ми, звичайно, такі, але ті, хто борються за права темних, ті, хто пов'язані з вищими, завжди підтримують одне одного. Ти не чужа, Ейлірейн. Ти наша.

Слова Манвейн розлилися теплом по моєму тілу. Такої сильної підтримки я раніше не відчувала. Не дві-три людини, які були на моїй стороні, а ніби ціла армія за моєю спиною, яка будь-якої миті готова була кинутися в бій. Манвейн була цією армією. Я все життя була самотня, сама по собі, але тепер я не відчувала, що одна, тепер я була частиною свого народу.