Вітаю, сонечка!!!

Мирного та вдалого всім початку тижня!!!

Запрошую на ЗНИЖКУ до зимової історії кохання, Микити та Кристини з роману, "Три бажання під Новий рік". 

Уривок.

За спинами роздався цокіт підборів, і обидва чоловіки оглянулися. Крук завмер, адже широким коридором по килимовій доріжці, йшли три красуні, одна краще одної. Микита кліпнув, бо посередині йшла Кристина Вишневська. Здавалося дихати перестав, дивлячись на неї. Дівчина була одягнена у білі високі чоботи, білу шубку за коліна з довгим ворсом, та білу в’язану сукню під пояс. На красивому личку, легкий макіяж, «Справжня принцеса». В руках дівчина несла біленьку, новорічну шапочку. Крук нервово ковтнув, хоча дівчата були одягнені практично однаково, та він бачив лише Кристину.

— Добрий день, Богині! Зі святом вас, мої любі! — Посміхався Ярослав. — Сподіваюся ви були чемні, і Миколай до вас прийшов. — Жартував мер.

Дівчата зупинилися, і приваблива брюнетка, цілком серйозно заявила.

— Ми були дуже чемні, але подарунки купили собі самі.

Микита бачив, як на мить на нього напружено глянула Кристина, а далі старалася уникати його поглядом, звернувшись до мера.

— Не ті тепер Миколаї пішли, Ярославе Вікторовичу. Тож краще щось самим купити, так хоч гарантовано подарунок буде.

— —

— Але ви не думайте, ми не зовсім амазонки, листа Миколаєві, ми все ж написали. — Озвалася білявка, з прямим довгим волоссям.

Ярослав пригорнув дівчину до себе, оскільки вона стояла найближче до нього.

— Правильно, Даринко, у дива потрібно вірити.

На це дівчата лиш посміхнулися, а Ярослав звернувся до Вишневської.

— Кристино Андріївно, у вас все готове на сьогоднішній вечір?

— Ображаєте, Ярославе Вікторовичу. VIP зал заброньований на весь день. До речі, вечеря для всіх учасників благодійного заходу, це такий собі подарунок.

— Кристино Андріївно, ми так не домовлялися. — Обурився Ярослав.

— За те, я так вирішила. — Впевнено кинула Кристина та додала. — І це не обговорюється.

Шевчук зітхнув та невдоволено закивавши головою, цілком серйозно заявив.

— Сьогодні хай буде так. Сперечатися з вами не буду. Але ми обов’язково зустрінемось на тижні, у неформальній обстановці, та обговоримо це питання.

Кристина посміхнулася, й досить зухвало заговорила.

— Ярославе Вікторовичу, ви досить привабливий та імпозантний мужчина, але даруйте, я з жонатиками на побачення не ходжу.

Дівчата розсміялися, а Вишневська цілком серйозно глянувши на мера, звернулася до нього.

— Ярославе Вікторовичу, це звичайно був жарт, а якщо серйозно... — Дівчина зітхнула, на мить опустивши очі. — Я можу собі дозволити такий захід, і нічого обговорювати не потрібно.

Ярослав хмикнув, дивлячись на дівчину та на емоціях заявив.

— Ох милі мої, як приємно мати з вами справу. Шкода, що не всі чоловіки бізнесмени, можуть собі дозволити такі милі дрібнички...

Знижка тут...

Приємного читання!!!