Що ж, роботу розпочато було давно, але писала я реально нечасто. Це було схоже на...хм... чомусь в голову приходять лиш спустошливі монгольські набіги. Кожного разу одна і та ж історія: нечасто, обпалюючи себе болісними спустошливими історіями (чи, може, спогадами?). Зараз же - новий етап, бо після публікації прологу вже відчула неймовірну, таку потрібну підтримку для продовження роботи над новими частинами)

З понеділка буде новий розділ! (P.S.: набагаааааааато більший за пролог)))