Про нову книгу

Всім привіт! Автор, котрий більшу частину часу мовчить, знову на зв'язку. А моє мовчання відбувалося не просто так, а супроводжувалося доволі плідною працею над новою книгою. 

Як ви пам'ятаєте, цією книгою є повість "Пригода на Святки Аґнелії", події якої відбуваються у всесвіті Аквілону. Спочатку я планував зробити з цієї книги милу історію із зимовою атмосферою, відчуттям казки та простими описами звичайнісінького свята в королівстві Західної Аґрестії. Але з кожним новим розділом повість ставала серйознішою, збільшувалася й наповнювався деталями. На даний момент вона вже стає доволі великим проектом, через що варто називати книгу вже романом, а не повістю. 

Одразу скажу, що не варто хвилюватися. Я послухав своїх читачів й став досліджувати можливість розділяти великі розділи на серію менших. Іноді мені це було як ножем по серцю,адже є такі розділи, де ти плануєш описати багато важливих деталей в одному відрізку. Але є в мене читачі, кому важко долати такі величезні епізоди. Тому, постараюся максимально гармонійно розділяти написані розділи для легкого сприйняття. 

Сама книга знову кидає виклик моїм можливостям, адже містить одразу дві сюжетні лінії. Перша і сама головна якраз точиться довкола Святок Аґнелії, релігійного свята аґрестійців, та містичних подій, пов'язаних зі стародавнім прокляттям, яке стало ширитися в лісу поблизу міста Сандомирськ. Але є ще й друга, котра присвячена одній із головних героїнь книги, а саме сатріанці Сірін Арш-Назак, і переносить нас до суворих вулканічних островів королівства Моран-Тан і міста інтриг Мостар-Ґраду. 

Більшу частину серпня та вересня в мене зайняло написання розділу на 68000 слів, який я поділив одразу на декілька частин. Розповідаючи історію про минуле Сірін я старався показати і емоції самої героїні, і її нелегкі стосунки із молодшою сестрою Нісрін, а,також захоплення дівчини власною матір'ю Шетарех, котра для неї є взірцем. На тлі всієї цієї історії детальна увага приділяється і самому Моран-Тану, його культурі, релігії та звичаям місцевого народу. 

В частинах про Сірін я іноді запроваджую сатріанську термінологію, щоб підкреслити їхню унікальність, як народу. Це і шанобливе звернення до жінок "сеї'дітон" рівнозначне словам "леді, пані", "джет'хери", вони ж жриці бога Файроса і багато інших прикладів, які кожен вже сам знайде в книзі. 

Обидві сюжетні лінії не пов'язані між собою і розповідають окрему історію. Але Сірін з'являється в них обох і ще повинна бути деякий час неоднозначною героїнею, над чиєю мотивацією ми будемо замислюватися. На даний момент повість вже має пролог та сім великих розділів, але це лише маленька краплина в океані цієї історії. Я збираюся присвятити весь час написанню саме повної версії книги від початку до кінця, а потім вона буде опублікована. Не знаю, чи встигну я випустити книгу до Нового Року, скоріше, що ні. Але очікування всіх читачів знову будуть виправдані, адже книга точно вразить всіх і культурним наповненням, і пригодами героїв, і магічним світом, сповненим стародавньої історії. 

Крім того, в деяких місцях книга нагадує новорічний мюзикл, тільки веселощів в піснях героїв точно не буде. Поєднуючи поетичну та прозову частини, мені теж вдалося досягти чогось особливого у вираженні культури та емоцій героїв. Зокрема, це яскраво буде показано у взаємодії Сірін із Пауліною, аґрестійською рабинею, бо саме в поезії я описую Пауліну, як "співочу пташку в клітці, що готова віддати своє тіло в жертву, знаючи, що її вільний дух недоторканий для ворогів". 

Так що в книзі будуть доволі серйозні теми підійматися і про війни, і про рабство, і про необхідність виживання, а ідеальних героїв не буде, бо кожний має своє власне темне минуле, а держави переслідують підступні цілі. Описуючи матір Сірін, матрону Шетарех Арш-Залех, я побачив маленький спалах на задньому тлі. Якщо книга буде мати успіх, то може статися і так, що ми вирушимо в минуле, щоб дізнатися історію пригод молодої Шетарех та її кохання до Сохраба, чоловіка, з яким жінка прожила значну частину свого життя. Сама повість поки описала Шетарех, як другорядну героїню, що просто мала свій вплив на Сірін, але не більше того. Тому тут є підґрунтя для хорошої сатріанської історії. 

На нову книгу доведеться почекати значну кількість часу, адже це довго все пишеться, багато сил забирає і вимагає ретельної деталізації описів, героїв та подій, але коли книга вийде, то вона стане моєю значною перлиною, яка ідеально продемонструє потенціал Аквілону. А поки загальну атмосферу здатні передати і ілюстрації, які теж несуть в собі відбиток культури різноманітних народів всесвіту.

 А ще наведу приклад однієї із емоційних пісень, які будуть зустрічатися іноді на сторінках повісті,  додаючи історії глибини та емоцій.