Як Таня за діда заміж збиралася:)))

Привіт, мої любі!

Сьогодні хочу розповісти про книжечку "Заміж за діда, або як (не) закохатися у його внука"

Ця весела історія про дівчину-пройдисвітку, яка намірилася стати дружиною багатого старого діда. Але, виявилося, що у діда є привабливий внук, який не збирається віддавати добро цій аферистці!

В книзі вас чекають гумор та кохання!
 

А це мій улюблений уривок?:

— Кіт спіймав мишку, — сказав їй на вухо тихим голосом.

— Марку, не смішно, відпусти! — Танька сердилася. Але це було ніщо, порівняно з тим, як вона обламала мене вдень. Смикнулася, намагаючись вирватися, проте щось не дуже старалася.

— А якщо я не хочу?

Навмисне говорив пошепки, хоча лише міг сподіватися, що їй це до вподоби.

— Тоді я все розповім твоєму дідусеві!

Розсміявшись, схилився й поцілував її шию. Мала завмерла в моїх руках, навіть дихати перестала. Відчував лишень її прискорене серцебиття. 

— І про те, що сама мене поцілувала, розповіси? — уточнив, знову доторкаючись до ніжної шиї губами. — І про те, як перелізла до мене на руки в авто? — ще раз поцілував малу. — Чи думаєш, дідусь мені не повірить? — прошепотів біля самого вуха. — Мені нічого втрачати, Таню, все й так тобі дістанеться.

Від її аромату мені зносило дах. Я хотів малу ще сильніше ніж вдень і дуже сподівався, що вдруге не отримаю відмови. Став цілувати плече, приспустивши з нього халат. Однією рукою все ще тримав дівчину за талію, притискаючи спиною до себе, хоча вона й не виривалася. Навпаки, розслабилася, поклала голову на моє плече. 

— Цікаво, — сказав, продовжуючи всипати малу поцілунками, — попри земне тяжіння мене тягне до тебе, а не до землі.

Також запрошую до книги "Парі на ботана", яка зараз "у процесі".

Уривок зі сьогоднішньої глави:

— Ти засмучена, Лесю, я це бачу.

— Тебе таксі чекає, — кивнула в бік ліфта, даючи знати, що не збираюся розкривати хлопцеві душу.

— Що трапилося? Це через Івана?

Десь в області серця неприємно защемило. Саме тому я раптом захотіла зробити боляче Антону, навіть попри те, що він ні в чому не винен.

— Слухай, я тобі допомогла потоваришувати з ним, — підвищила голос, — терпіла його дурнуваті жартики весь день, терпіла те, що ти мене обіймав і цілував! Тож тепер, будь ласкавим, просто йди в своє довбане таксі! 

Погляд Антона потемнів, хоча й обличчя залишалося незворушним.

— Добраніч! — промовив він і побіг сходами вниз.

Я стала почуватися ще гірше.

Мої соцмережі:

Телеграм

Інстаграм

Фейсбук сторінка

Щиро дякую всім, хто читає мої книги!❤️ Ви у мене найкращі!❤️