Перша книжка: заховати чи дати шанс?

З різних причин я продовжую повертатись до своєї першої книжки, яку написала три роки тому. То треба було відредагувати для друку, то для премії, то несподівано вирішила додати післяслово… Повертаючись, перечитую і дивлюсь на себе минулу – в письмі і не тільки. Дивлюсь, читаю і розумію, що більше так не напишу. Від цього сумно (бо написано дуже щиро й з запалом) і водночас радісно (бо все виглядає дуже наївно, а ще це вказує на внутрішні зміни).

Ще під час завершення рукопису три роки тому я будь-що хотіла видати свої «Записки мандрівниці». Пишалась написаним і вірила, що в мене все вдасться. Впродовж року отримала кілька відмов і тиші, засумувала, розчарувалась і… відпустила книжку у вільний світ інтернету. Змирилась з тим, що доля цієї книги саме таке – бути онлайн.

В перший рік намагань видатись я багато читала про те, як правильно писати видавництвам і якою має бути книга, щоб її видали. Серед всього зустрічала одну пораду, яка мене лякала і змушувала зневіритись: першу книгу випускати в світ не варто. Потім ще самі пошкодуєте. Я вірила і ні. А потім піддалась обставинам і вирішила нехай буде так. Нехай вона буде лише в інтернеті. Нехай вона погано написана. Нехай.

Минуло три роки. Я змінилась і тепер під іншим кутом дивлюсь на свою першу книжку. Чи мені соромно? Часом так. Чи я пишаюсь? Здебільшого. Книга є в інтернеті, її читають. Не те, щоб вона стала мега популярною, але все-таки має своїх читачів. А я йду далі.

І от мені цікаво: чи справді першу книгу варто відправити в стіл? Чи вона може мати успіх? Який у вас з цим досвід, колеги? Чи змогли видати своє перше творіння? Чи повертаєтесь до нього час від часу? Чи може ваша перша книжка лежить в якійсь далекій шухляді?