"Місто грішних душ"/анонс/відео :-)

Всім привіт!) У першу чергу хочу щиро подякувати своїм читачам за постійну підтримку!) Ви моє натхнення й стимул працювати далі :-) 

Книга "Місто грішних душ" стала для мене випробуванням, іспитом на витривалість. Однак я все одно продовжую працювати над нею. Буде багато таємниць, неочікуваних сюжетних поворотів, емоцій й хімії між героями!) Герої не ідельні, зі своїми "тарганами у голові". Однак попри всі проблеми, небезпеки та шокуючої правди, вони не здаються. Кожен герой вже став частинкою мого серце. Сподіваюся, Ви також це відчули... 

Уривок з попереднього розділу: 

У ресторані Сабін продовжувала задавати багато запитань. Зрештою Лука, не витримавши, гримнув на сестру. Дівчина замовкла й кілька секунд пильно дивилася на брата. А потім, піднявшись із місця, промовила: «Я нікуди не тікаю, мені лише потрібно на свіже повітря!» — й вийшла з ресторану. Один з охоронців відразу відреагував на її вихід і пішов за нею. Зіштовхнувшись на терасі з Адамом Ворреном, Сабін не знала, куди себе подіти.

— Яка приємна та неочікувана зустріч! — усміхнувшись, розвів руками Воррен.

Розуміючи, що позаду неї стоїть охоронець, а всередині ресторану сидить Лука, Сабін намагалася обійти Воррена. Утім, чоловік, зробивши крок убік, не пропустив її.

— Ви що, геть збожеволіли? — фиркнула Сабін і, озирнувшись, підняла долоню й зупинила охоронця. — Відійдіть…

— Воррене!

Почувши голос Луки, Сабін поглянула на Адама й захитала головою. Ставши спиною до Воррена, поглянула на брата й промовила:

— Луко, я вже відпочила, тому краще поїхали звідси!

— Містере Неро, радий знову побачити вас! — пролунав голос Воррена, і Сабін закотила очі.

Лука, на здивування Сабін, був досить спокійний. Він кивнув і, підійшовши до неї, обережно взяв за лікоть. Дівчина зробила крок до брата.

— Містере Воррене, місто таке велике, а ми зустрілися саме в цьому ресторані!

— Не лише ви поціновувач смачної кухні!

Сабін, помітивши, як до них наближалася жінка, та сама Аманда, з якою відбулося не дуже приємне знайомство в будинку Воррена, схилила голову набік. Жінка на високих підборах і в обтислій червоній сукні, яка підкреслювала всі її жіночі принади, мала досить ефектний вигляд. Сабін, мигцем поглянувши на свої лофери, стиснула вуста. Коли Аманда підійшла й взяла за лікоть Воррена, Сабін здвинула брови. Своєю чергою Аманда також не залишилася осторонь і, зверхньо оглянувши дівчину, голосно хмикнула.

«Стерво!» — подумала Сабін і натомість промовила:

— Виглядає як із глянцевої обкладинки! — жінка широко всміхнулася. Сабін також посміхнулася й додала: — Дорого, багато, але без смаку й вульгарно!

Лука поглянув на сестру й витріщив очі. Адам Воррен стримав усмішку на обличчі і з-під лоба поглянув на Сабін. Аманда, заціпенівши від холодного гніву, підняла підборіддя й, обійшовши дівчину, зайшла усередину.

Лука, обернувшись до сестри, легенько стиснув її лікоть і запитав:

— Це що було?

Сабін, опустивши голову, відповіла:

— Моя помилка.

Відео-візуалізація Сабін Неро: 

Анонс наступного розділу: 

Світло розвіяло темряву, і Серена, важко зітхнувши, піднялася з ліжка та вийшла в коридор. Закутавшись у халат, дійшла до балкону. Взявшись за ручку, застигла на місці. На балконі стояв чоловік. Він, оглянувшись, зосереджено поглянув на неї крізь скло. Серена нерішуче відчинила дверцята, і холодний поривчастий вітер вдарив їй в обличчя.

— Насувається гроза! — промовив Ісаак Хантер.

— Що ви тут робите? — запитала Серена й стала поряд із чоловіком.

— А ти чому не спиш?

— Питання на питання, — прошепотіла дівчина й опустила голову.

Від вітру її волосся почало розвіюватися. Серена намагалася прибрати пасмо волосся з обличчя. Оглянувшись, побачила пов’язку на руці чоловіка.

— Що з вами трапилося?

— Ти завжди така допитлива?

— Ні, — захитала головою Серена й, засоромившись, відступила.

Ісаак озирнувся й, прискіпливо оглянувши її, примружився й запитав:

— Ти боїшся батька?

Серена не очікувала такого питання. Вона мимоволі підняла плечі догори й хрестила руки на грудях.

— Ви завжди такий допитливий, містере Хантере?

Ісаак засміявся. Його сміх поєднався з громом. Серена стрепенулася, але не зрозуміла, більше злякалася грози, яка насувалася, чи зустрічі із чоловіком.

— Чому ви мені допомогли в клубі?

— Не існує безкорисливої допомоги, Серено!

— Чому в мене таке відчуття, що я лише розмінна монета в грі, правила які мені не відомі? Лише пішак, який все одно вибуде з гри! — з відчаєм промовила дівчина.

— А ти сама себе ким вважаєш? Ти розбита дівчинка, яка боїться батька й виконує всі його примхи, чи дівчина, яка може взяти від цього життя все, що забажає?

— Я не така… — захитала головою Серена.

— Відповідь не має конкретики!

Ісаак обернувся й схилив голову набік. Серена стала навпроти нього й промовила:

— Я все своє життя робила лише те, що говорив батько! Була тінню старшої сестри! Але я вірю, що все, можливо… зміниться!

— А що ти зараз хочеш?                 

Від блискавиці, яка розсіювала темряву, очі чоловіка увібрали в себе темну блакить. Серена нерішуче зробила крок до нього, й Ісаак посміхнувся. Вона сама скоротила між ними відстань.

— Зроби те, що хочеш! — схилившись, прошепотів на вухо.

— Я хочу втекти від вас! — нерішуче відповіла.

— Тоді зроби це!

Серена всміхнулася й, поглянувши на чоловіка, промовила:

— Даєте мені зробити власний вибір?

Ісаак кивнув. Серена, поклавши руку на поручень, піднялася навшпиньки. Його вуста були настільки близько, що вона в міліметрі відчувала його глибокий подих.

— Перевіряєте мене… — дівчина миттєво відступила вбік. — Добраніч, містере Хантере!

— Ти ж хотіла зробити дещо інше?

Його питання змусило її зупинитися.

— Хотіла. Але не стану! — оглянулася. — Читаєте мене, як відкриту книгу. Утім, якою б я не була розбитою на маленькі уламки, які тяжко зібрати воєдино, я також маю почуття гідності! І цього в мене ніхто не відбере…

«… сподіваюся!» — подумала про себе Серена, але не озвучила це вголос.

Оновлення завтра о 06:00. Всім бажаю гарного і спокійного дня!) Тримаймося)))