Як на мене навіть відмова – краще, ніж мовчазне страждання. Відмова дарує біль, однак після нього швидше настане зцілення. А ось так марити, надіятися, страждати… це, як обіцяти собі, що ось-ось я покину згубну звичку й водночас щодня вживати по маленькій чи великій дозі руйнуючої тебе отрути… Шлях в нікуди – і це в найкращому випадку, що просто в нікуди…
Саме так міркує Варя із "Заміж за хулігана" спостерігаючи за своїм закоханим другом у сьогоднішній главі)
А як думаєте ви?
Завжди радію вашим прочитанням та коментарям ❤️❤️❤️
Книга ТУТ ❤️
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНа жаль, не всі розуміють відмови :( і все через якийсь божевільний стереотип, ніби у жінки «ні» означає «так». Застрелила б особисто того, хто це придумав
Катерина Овчаренко, ❤️ повністю підтримую
Якщо людина адекватна, то вона прийме відмову достойно. Але, на жаль, бувають різні ситуації. Є такі, що думають як це мені такому гарному чи такій гарній відмовили?
Настя Безверха, Ахаха, буває і так)) бігають потім дістають свою "жертву", спокою не дають... як в твоїй книзі, наприклад, "Хай Бог милує")
Не памятаю хто з відомих сказав - "Я б застрілив надію першою, бо вона заважає рухатися уперед." Коли ми надіємось, ми очікуємо, застигаємо у часі. Тому краще жахливий кінець, аніж безкінечний жах.
Ріна Март, Ох, як влучно сказано! Так і є... Наша Леся Українка без надії сподівалася всупереч усім складнощам та випробуванням) а тут... ситуація, коли люди так бояться відмови та болю, що спричиняють собі ще більшого власними ж надіями та затягуванням часу...
Дякую за думку ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати