Моя добірка книг про відьом :-)

Багато хто вважає, що п’ятниця 13-го – поганий та невдалий день. Достеменно невідомо, хто першим почав вважати п’ятницю 13-го нещасливим днем... Існують багато легенд і забобонів. Ну, ми українці й так багато всього пережили й, на даний час переживаємо, тому все одно будемо вірити у найкраще. Й тут пригадується відео на початку повномасштабної у місті Конотоп. До речі, хто не знав, я родом із Сумської області. Люблю свій край, свою рідну Сумщину. 
Також переглянула свої книги про відьом й зробила маленьку добірку: 

"Чорний агат: Втрачена спадкоємиця" 

Міра, поглянувши, що лезо торкалося її грудей, вигнула брови. Дем’ян швидко відступив на крок та опустив шаблю.

— Дотримуйся дистанції, — промовила й одягнула маску.

Вона не бачила його очей, утім кожною клітиною тіла відчувала, що він спопеляв її поглядом.

Ставши на свої місця та обравши собі пари, всі кивнули, і містер Бейн додав:

— Починайте!

Кілька хвилин тренування йшли у звичному режимі доти, доки Дем’ян не порушив головне правило фехтування, а саме положення «кор-а-кор» й, навмисно не дотримуючись дистанції, штовхнув Міру плечем. Вона похитнулася, але втрималася на ногах. Містер Бейн чортихнувся й зупинив бій. Всі відійшли, утім Дем’ян і Мирослава продовжували баталію. Дівчина, ухиляючись від ударів та натиску хлопця, промовила:

— У змаганнях заборонено створювати положення «кор-а-кор».

— Ну що ж, тоді ми порушимо всі правила, — сказав Дем’ян.

Міра, ухилившись від уколу лезом, скинула маску й кинула її на підлогу.

— Містере Бейн, зупиніть бій! — закричала Христя.

У залі пролунали незадоволені вигуки. Тарас, склавши руки на грудях, насупився й вийшов із залу. За ним поспішили його товариші. Хтось із цікавістю спостерігав за боєм, й лише Христина нервувала та, наблизившись до тренера, почала вимагати зупинити бій. Бейн наказав ще раз зупинитися, утім Міра захитала головою й сказала:

— Образився, що я відмовила тобі? — тримаючи шпагу вістрю вверх, повільно почала відходити.

— Принцесо, — Дем’ян скинув маску, і волосся впало йому на обличчя, — я не люблю, коли мені говорять «ні».

— Любиш порушувати правила, тоді й люби отримувати по пиці, — сказала Міра й, зробивши різкий ривок, завдала шаблею удару. Дем’ян миттєво відреагував і відбив атаку.

Відчуваючи прилив адреналіну та втрачаючи здоровий глузд від азарту, порушуючи всі існуючі правила тренування, Міра стала боком до Дем’яна та вдарила його ногою у коліно. Дем від неочікуваності схилився, і дівчина завдала йому удар кулаком у щелепу. Хлопець насупився й, різко схопивши Міру за руку, потягнув до себе.

— Котеня, твій гнів такий же прекрасний, як і ти, — міцно тримаючи її руку, в якій вона держала шаблю, промовив у вуста.

*** 

Христина притулила чоловічу куртку до грудей і повільно почала йти. Серце в грудях нестримно калатало. Побачивши оголеного Тараса на землі, затамувала подих і зупинилася. Його спина була в царинах, і з його боку текла кров. Він поворухнувся й підняв голову.

— Йди звідси, — прохрипів.

— Не вказуй, що мені робити, — огризнулася й, наблизившись, накинула на нього куртку. — Твій одяг порваний. Вціліла лише куртка. Тому хоча б прикрикую твій… зад.

Тарас хмикнув і промовив:

— Я чую, як швидко б’ється твоє серце.

— Воно так швидко б’ється не через тебе.

Тарас всміхнувся куточками вуст.

— Дякую за турботу. Утім, краще йди звідси. Скоро прийде, — він закашлявся й, сплюнувши кров, поглянув на дівчину, — скоро прийде зграя.

Христя намагалася стримати тремор рук і не показувати свій страх. Від розуміння того, що скоро може прийде зграя перевертнів зітхнула й відчула, як тіло знобить. Чи це від страху перед дітьми ночі, чи від думки, що, як би їй зараз не було моторошно, утім, вона не могла покинути Тараса. Сумління, страх, хвилювання, зніяковілість, все перемішалося довкола однієї миті поряд із ним. Діставши із сумки флакончик із зіллям, промовила:

— Де була твоя зграя, коли Микита… ледве не вбив тебе? — не стримала фиркання. — Зможеш перевернутися на спину? Я відвернуся.

— Я не соромлюся, — відповів і, перевернувшись на спину, застогнав. — І Микита був не сам. З ним були мисливці.

Христя, оглянувши Тараса, присіла поряд і, поправивши на ньому куртку, обережно взяла його голову й, відкривши флакончик, промовила:

— Пий. Це зілля.

— Я і так відновлюся. А пити хтозна що я не буду.

— Ну тоді тебе ніхто й питати не буде.

Христина, торкнувшись його вуст, змусила його розкрити рота й капнула кілька крапель зілля. Тарас скривився. Дівчина, легко торкнувшись його обличчя, погладила за щоку.

— Ось і все. Я допоможу тобі піднятися.

Тарас взяв її за руку. Принюхавшись до запахів і прислуховуючись до серцебиттів, звузив очі й, поглянувши на Христю, сказав:

— Мій батько не сам йде.

Христина, почувши кроки, оглянулася й округлила очі. Батько Тараса Дмитро, тримаючи в руках одяг, йшов із бабусею. Позаду них йшли вовки. Перевертні зупинилися й вишкірилися.

— Оце так… попандос, — прошепотіла Христя й, піднявшись, накинула на плечі рюкзак.

"Кохання з хижаком 2: Віддані"

Я бачила, як світ змінюється на гірше. Я споглядала за ним, навчилася виживати, робила висновки, боролася за життя та знову народжувалася! І це коло ніколи не зупинялося... ніколи не змінювалося!
Настав час, коли я повернулась до істинного образу першої, а саме тієї, яка була наділена магією від предків. Я вірна магії, а вона — мені! І мій обов’язок — зберегти баланс у світі, навіть якщо вимушена знищити своє кохання...

"У темряві його кохання"

У світі, в якому поряд із людьми живуть надприродні істоти, серед котрих домінують відьми та перевертні, немає місця для слабких. Закон один: виживає сильніший!
У світі, в якому панує магія та груба сила, немає місця для кохання! Але все змінюється, коли відьму з королівської родини, яка повинна стати верховною, викрадають перед коронацією. А відьма з клану «Чотирьох стихій» Кейра, бажаючи врятувати своє поселення від чорної магії, наражається на сутичку з небезпечним звіром, який поєднує в собі дві домінантні надприродні сутності! Але в його темряві вона знайде захист та... кохання.

"У темряві його кохання 2"

Щастя виявилося крихким! Кохання — не вічним! Мир, який був здобутий боєм, — лише міражем! Зло не дрімає! Воно має різну форму: невинності, краси, похоті та скованої в ланцюги волі! Але які будуть наслідки, якщо зло намагається зруйнувати вас зсередини? Нашіптує, закликає до дії, і ти не можеш його уникнути чи позбутися, адже тікати нікуди!
Чи вистачить їй сили боротися, якщо кохання стало слабкістю?
А чоловік, якого кохала всім серцем та душею, став ворогом?

"У темряві його кохання 2: Остання з роду Лаффон" + "Остання з роду Лаффон: Магія Рейвах"

Є одна давня історія про кохання відьми та демона. Вона стала міфом, забутою надприродним світом оповіддю, яка суперечила правилам двох світів.
Проте є відьма, яка проживає в Новому Орлеані та вважається нащадком цього союзу. Її звати Агата Лаффон. І вона остання з роду Лаффон, у жилах якої тече демонська кров.