"Зізнання у ненависті" Спойлер до 3 глави

У завтрашньому оновленні...

Через день була фінальна гра. У головному спортивному комплексі міста, при повному залі, з трансляцією на міському телебаченні. Непримиренні суперники – ми з технічного ліцею та дівки з гуманітарної гімназії.

Гра взагалі не йшла: то я тупила, то Лисенко. Інші, мабуть, заразилися і теж не відставали.

Мені дуже заважала одна людина з vip-сектора, бо тренер особисто повідомив, що «сам Крейн» сьогодні присутній на матчі. Наче президент, скільки пафосу. Але я від цієї інформації просто задеревеніла. Мені здавалося, що на мені мало, катастрофічно мало одягу – майка та ці коротенькі шорти… Якого біса він припхався сюди? Якби не оскали суперниць, я б взагалі встала стовпом і не рухалась, а так хоча б трохи злилась і працювала у захисті та на прийомі. А мені так важливо було показати себе, бо зростом я не могла похвалитися, а в універі на позицію ліберо могли взяти когось вище та краще за мене.

Дивом ми не програли в суху, вирвавши одне очко, і поєдинок закінчився з рахунком 1-3 по партіях.

У роздягальні тренер навіть не галасував, махнув на нас рукою і годі. Всі були пригнічені і засмучені. Я довго стояла під гарячим душем у сподіваннях змити з себе липке відчуття від погляду покидька. Коли я закінчила з водними процедурами і сушкою волосся, всі вже розійшлися.

Я не могла змусити себе вийти. Найгірше було те, що Ромка теж захворів, і так сильно, що залишився валятись вдома. Навіть шафку відчинити не виходило – такий тремор розпочався, що ключ ніяк не потрапляв у замкову щілину. Я кинула все і побігла в туалет. Там просто засувку повернула і почала глибоко-глибоко дихати. Могла би там навіть переночувати, не проблема. Аби виродок поїхав звідти.

Але двері у роздягальню майже безшумно відчинилися і зачинилися. Луною відбилися тихі кроки. Думала, що втрачу свідомість, так моторошно було відчувати його присутність. А потім я почула шепіт...

https://booknet.ua/book/zznannya-u-nenavist-b428758

Приєднуйтесь до нової історії! ❤️