Починати спочатку завжди важко. Всім і кожному. Я звикла до несподіваних змін, що роблю своїми ж руками, але кожного разу це лячно. Лячно аж до невпинного гупання серця у грудях.
Цей кислотно-блювотний страх в переміш із солодкою лінню вибиває з колії. Стає важко робити те, що до душі. Зараз, до прикладу, пишу цей текст і вже вмираю від сорому в майбутньому, адже слова якось не складаються в речення, здаються недолугими, а сенси губляться десь між рядків та недоречних метафор.
Словом.
Мері Сью хочу залишити тутечки, як слід чистої свідомості й тієї мене, яку більшість мого теперішнього оточення навіть і не знають. Це, мабуть, по дитячому наївно, але мені хочеться хапатись за цю думку як за дитячий рятівний круг.
Тому запрошую до прочитання "Міста скляних мрій", ідея якого зародилась колись давно в закапелках мого мозку і до сих пір ніяк не покине його.
Дякую і до зустрічі!
З любов'ю, Мері Сью ♥
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю! Певна, Ви зможете тут розслабитися і знайти багато цікавого! Бажаю натхнення та читачів!
Мері Сью, )
Коли починаєш щось нове, завжди лячно: чи вдасться? Невпевнені, що оточення зрозуміє, тому не ділимось. Не оглядайтесь ні на кого. Творіть. Нехай все вдається))
Ніка Цвітан, Дуже вдячна за такі теплі слова ♥)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати