Мирної всім ночі, сонечка!!!

Запрошую до оновлення роману, "Подвійні паралелі".

Оксен та Цвітана готуються повернутися у свій час, але султан не втрачає надії, що дівчина таки залишиться з ним.

Уривок.

— Квітко, не вередуй! Залишайся у моєму часі. Будеш мені дружиною. Житимеш як королева. Ні в чому відказу не знатимеш... — Чоловік на мить замовкає, а по паузі додає. — Не спіши у свій світ, бо чоловіки вашого часу, не вміють кохати по-справжньому. Не вміють цінувати та берегти, вас жінок.

— Султане, прошу не тисни на мене. — зірвано шепочу. — Я для тебе лише красива цяцька, — восьма дружина, якщо раптом, що. А я хочу бути однією, єдиною. — нервово ковтаю ком, що застряг у горлі. На розуміння чоловіка не розраховую, але все ж продовжую. — Я не хочу, аби мого чоловіка торкалися інші жінки. Не хочу аби він спав з іншими, а тоді приходив до мене. Для мене це не припустимо. Це зрада, і я не погоджуся на це ніколи. — я нервово ковтаю та прошу. — Тож молю, не потрібно мене переконувати ні у чому.

— Тобто, ні? — напружено уточнює султан.

— Ні, мій повелителю! Вибач за все, але краще одній, як у гаремі. Для мене власна свобода, важливіша за всі скарби світу...

За пригодами сюди...

Приємного читання!!!