Я все ж сподіваюся, що ви її не пропустили)))

Бо в мене для вас ідеальна Лесюня *_*

Ніби щойно з глави, де колишньому плеснула в обличчя кавою=))

А ось і уривок:

Поряд зі мною, ніби з-під землі, виріс колишній. Закотивши очі, просто пішла собі далі — цей хлопець мене неймовірно дратував. І коли він нарешті припинить ходити в універ, якщо випустився з нього ще рік тому? Таке враження, ніби навмисне сюди приходить, аби мене подратувати.

— Лесю, постривай! — знову наздогнав та навіть схопив за руку, яку я тут же вирвала.

— Що трапилося цього разу?! — сердито запитала, схиливши голову на бік та пильно дивлячись у його брехливу пику. 

— Мені потрібна порада. У Ксенії скоро день народження, а я не можу обрати подарунок.

Від обурення я мало не задихнулася. Так і хотілося вилити падлюці каву межи очі, аби отримав по заслузі. Проте я дуже потребувала цієї порції кофеїну. Саме тому глибоко вдихнула, щоб стримати злість, і заплющила очі, щоб не бачити цього негідника.

— Юро, просто йди звідси, — втомлено попросила. — Іди та ніколи не повертайся. Ти розбив мене, просто знищив. А тепер просиш про те, щоб я допомогла тобі обрати подарунок твоїй дівчині…

— Нареченій, — перебив мене він.

Що?! Широко розплющивши очі поглянула на нахабну пику. Він анітрохи не відчував провини, що покинув мене заради неї, а до цього зраджував понад пів року. І як йому взагалі вистачало нахабності про таке просити?!

Гнів перелився через край. Не довго думаючи, швидко зняла кришку з паперянки й виплеснула майже увесь вміст колишньому в обличчя. Юра зарепетував, намагаючись мокрою футболкою стерти рідину з обличчя.

— Гаряче, ідіотка!

— Ти це заслужив! — прокричала та пішла геть. — Мудачелло!

ЧИТАТИ КНИГУ

Мої соцмережі:

Телеграм

Інстаграм

Фейсбук сторінка

Гарного усім дня!