В рамках марафону Тетяни Гищак
Тетяна Гищак Частоти душі

Марк Шевцов – талановитий завідувач Лабораторії експериментальної нейрографіки, який створив підсилювач хвиль тета-ритму. Зважаючи на сучасну медицину, де будь-які зміни сприймаються дуже тяжко, а директор Інституту Нейрохірургії не проти підзаробити грошей на винаходах своїх співробітників, важко тримати мотивацію та надію. Марк відданий своїй справі, він живе думкою про те, що може допомогти тим, кого вважають безнадійними… тим, хто в комі.. тим, над ким схилились рідні чи кохані, благаючі прокинутись.

На шляху науковця весь час виникають перешкоди, невдачі, від чого важко тримати руки піднятими. Але, одного разу дружина припустила, що він знайшов ключ до душі людини, а це не аби який стимул продовжити свій шлях. А чи вірите Ви в споріднені душі? Чи вірите в силу таких душ? Марк, як науковець, має себе переконати в цьому, повірити та спробувати ще раз.

 Не зважаючи на невеликий розмір, я вважаю цю книгу справжнім романом. Авторка має медичну або наукову ступінь. Якщо ні, вона неймовірно сильно підготувалась до написання роману. Не вважаю себе спеціалістом в цій області, але впевнена подача інформації змушує одразу поставити плюс.

Книга написана гармонічно, без русизмів, вичитана та відредагована. Не знайшов затягнутих сцен, не зрозумілих моментів. Лише кінцівка здалась доволі швидкою, трохи не реалістичною. З однієї сторони, хотілось швидше дізнатись чи вийде останній експеримент. З іншої - відчайдушний вчинок юнака в реальному житті більш за все мав би фатальні наслідки. Це будемо вважати і плюсом, і мінусом.

 Велика шана авторці за те, що освітила не лише цікаву історію, але й розкрила сьогодення, проблематику як медичних закладів, так і наслідків війни як зараз, так і тих, що ми маємо очікувати в майбутньому.

Мені важко знайти мінуси роману, оскільки їх певно в цілому немає. Твір дуже сильний як структурою, так і морально. Я не вважаю себе людиною, яка любить емоційні твори сьогодення, але роман прочитав на одному диханні. Я хвилювався не менше за головного героя, за батьків, дівчину та хлопця. Я відчував, що я був поряд. Дякую, що надали мені таку можливість