А у що цікаве вірили у дитинстві ви? ❤️
У мене є кумедний спогад з дитинства, коли я була дуже маленькою.
Ось я, рочків 4-5 гуляю по саду або дорозі, і кожного разу підіймаю погляд в небо. У думках з'являється бажання, а чи можна спробувати його на смак?
Ця ідея глибоко засіла у моїй маленькій голові, що кожного разу виходячи на вулицю, я уявляла як у моїй руках з'являється кусочок неба або хмаринки, і я пробую яке воно.
Дивлячись на ліс (який у нас було видно), я своїми пальчиками змінювала відстань від верхівки дерев до такого омріяного неба.
У мене навіть план був, взяти довгу драбину, вилізти на самий верх та нарешті доторкнутись та відломати кусочок хмаринки.
Я уявляла яке воно може бути на смак. Моє припущення було таким: холодне та мокре, а ще дуже солодке.
Як ви зрозуміли, мій план розбився об реальність. Я не могла зрозуміти, чому підходячи до дерева воно ставало все більшим. Це мене засмучувало, і до мене прийшло усвідомлення, що неба мені не дістатися.
А у що вірили ви?) Поділіться своїми спогадами а коментарях)))
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯкий гарний спогад та мрія))) Дуже мила ілюстрація❤️
В що ж я мріяла? Хотіла стати балериною, наприклад:) Або ж у ляльки)) Ті самі братц були моєю бажаною мрією, що не здійснилася •́ ‿ ,•̀
Також хотіла стати співачкою)) Але голос дай Боже, тож ця ідея швидко відпала))))
Я завжди думала, що стати дорослою, це заснути дитинкою, а прокинутись високою дівчиною, у якої є робота та купа "веселих" справ;) Уявляла, як ходжу така висока на підборах, а внизу всі маленькі))) Хах, і в це вірила довгенько, до речі!)
Ще мріяла мати власний будинок, де буду жити зі своїм принцом-нареченим та з сестрою і її кавалером)) Пам'ятаю, сварилися частенько хто ж перший заміж піде:) Хотіла в тому багатоповерховому будиночку мати (готуйтеся): двох хом'ячків, одного щура, двох, чи трьох кошенят, одну собачку невеличкої породи (шпіц, наприклад), може, сову для радості, чи от ворона)))
Короче, мрії, такі мрії)))
Єва Ромік, Як чудово))) Виявляється у нас серед аудиторії авторів ще й співаки є:)
Я у дитинстві ходив одразу у дві школи (звичайну та музичну). Через це вірив суто "з мистецьким нахилом". Я вважав, що письменники це такі собі наймудріші Гуру, які здатні відповісти на будь-яке запитання, або якнайменше не несуть відвертих дурниць та й ніколи не брешуть. А музика для мене взагалі було щось на кшталт релігії.
Ймовірно, ця дитяча віра й досі частково мені притаманна, адже я намагаюсь самотужки "втілювати" її власним життям, і в літературі, і в музиці )))
Сергій Ляховський, Ви молодець, що й досі займеться улюбленою справою ❤️
Я так сильно хотіла до школи та вчитись, що навчилась читати у 4 роки, а в школу пішла у п'ять. Та мого запалу виставило на декілька років, а далі я хотіла бавитись))
Років у п'ять я мріяла побігати по стелі, а ще думала, як цікаво було б сидіти біля люстри гратися в ляльки. )))
Єва Ромік, Ось – ось, а нам ніхто не повірив. Після того котикам можна було тільки на кухню)))
Який цікавий блог)))
Я обожнювала дивитись на нічне небо і чекати, поки впаде зірка, я шукала серед квіточок бузку квітку з "магічною" кількістю пелюсток ))) бажань в мене було багато, тож смак тих квітів, я пам'ятаю й досі )))
А ви їли бузкові квіти, загадуючи бажання ?)
Олеся Глазунова, І вам вдалося ❤️
Я мріялааааа... Ох про що я мріяла? Про ляльки, не було у мене якихось потайбічних примх¯\_( ͡° ͜ʖ ͡°)_/¯
Lina Dickson, Дякую що поділилися ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати