Зі святом, мої сонечка!!!

Запрошую до нового розділу, Колекціонера.

Уривок.

— Денисе, огляд завершено! Покинь територію мого двору.

— Кароліно! — обурююся я, й питаю. — Невже ти навіть на каву мене не запросиш?

— Кава на ніч шкідлива! — фиркає мала, і забравши ключі з машини йде на вихід.

— Крихітко, це ж як мінімум не красиво з твоєї сторони. — намагаюся напроситися на каву. І відповідно вирвати час для розмови з цим милим, колючим янголом.

— В мене кави немає. — з іронією відмахується дівчина.

Я ж зачиняю двері гаража, і замикаю замки. Піднявшись, пильно заглядаю в очі Кароліни.

— Тоді поїхали зі мною, я пригощу тебе кавою.

— Денисе, дякую! — досить серйозно заперечує дівчина. — Ти побачив, що хотів. Тож тепер іди. І молю, не плекай жодних ілюзій. Ці два поцілунки, нічого не означають. Це були пустощі, які ми собі дозволили. І на цьому все. Ні розваг, ні нічого іншого мені не потрібно, тим більше з тобою...

Продовження тут...

Приємного читання та мирного дня!