Додано
12.08.24 21:12:36
Фрагментик та ілюстрація до даркончика ❤️
Доброго всім вечерочка ❤️
Вирілиша поділитися невеликим фрагментом до історії Попелюшка для Дракона — Мільярдера
— Та я!! Я дракон, ти повинна мене слухатись. Якщо я сказав солодкі сирники, то такі мали мене чекати на столі – кричить, упевнена міг би вогником плюватись, точно б ним скористався.
Що ж думаю зараз самий раз, щоб познайомитися з моєю качалкою.
Тож довго не думаючи б'ю його поміж вуха.
— А тепер ти послухай. Мене звати Марічка, і я нікому нічого не винна. Особливо такому драконові як ти. А якщо ти чогось не зрозумів, я можу повторити урок – стримано промовляю та кручу у руці качалку.
Едік дивиться то на неї то на мене, здається з ним уперше в житті так розмовляли. Та нічого я зможу з нього зробити нормально виховного дракона.
— Я на тебе в суд подам! – гарчить, що ж здається потрібно повторити наш урок.
Качалка знову цілує його поміж вуха, від чого він одразу ж хапається за голову. Симулянт.
— Погрожуєш судом отримаєш качалкою. Не слухаєш мене, також дістанеш качалкою. Ти сам мене обрав, тож насолоджуйся Едуарде Драконовичу – з усмішкою промовляю та дивлюсь як дракон чухає голову.
— Це ми ще подивимось – бурчить собі під ніс та йде геть ображено вселяючи хвостом.
Задається я розгнівала дракончика.
Довго ШІ підбирав потрібну для мене картину )))
Всім гарного вечора ❤️ ❤️ ❤️ ❤️
Олівія Дейлі
77
відслідковують
Інші блоги
Любі читачі, запрошую вас до нової історії! ❣️їй 32, йому 22 ❣️випадкова вагітність ❣️він закохується першим ❣️футбол і команда ❣️дуже відверто Я переплутала номер у готелі і переспала з незнайомцем. Та я навіть
Коли я починала писати "Не за сценарієм" — Марко мав бути простим. Легковажний, безвідповідальний, трохи набридливий. Такий що дратує з першої сцени. Але він вийшов іншим. Десь між другим і третім розділом він почав
❣️Мій особливий другорядний персонаж❣️
Як же він мені сподобався)Поки чекаємо на його появу, а це буде в понеділок у Порушеній клятві, тримайте невеликий уривок:
— Саме так я й відреагувала. Він ще трохи помовчав,
Вимкни світло та забудь про затишні уявлення про потойбіччя з білими хмаринками чи тихими цвинтарями. Для наших предків світ мертвих був не просто абстрактним місцем упокоєння — це була цілком конкретна, матеріальна
Починається ось так: Весна була прохолодною. По небу пливли хмари, погрожуючи дощем, який так і не зірвався. Сонний Київ прокинувся й загудів у звичному ритмі міста. Дівчина куталася у весняну куртку, прикриваючись від

1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСмачний уривок та шикарна ілюстрація ❤️
Олеся Глазунова, Дякую ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати