Вітаю, сонечка!!!

Запрошую до оновлення, "Колекціонера". Пристрасті вирують.

Уривок.

— Кароліно, я не піду, доки ми не поговоримо, і ти не поясниш мені, що з тобою. — роблю крок іще ближче. Ловлюся за підлокітник, повертаючи дівчину з кріслом до себе.

Мій погляд ковзає по ній. Відчуваю, як від цього споглядання, ворушиться кожна клітина в моєму тілі. На дівчині одягнена коротка біла сукня, в якій вона виглядає досить спокусливо. Я нервово облизую губи, а Кароліна видавлює єхидну посмішку, і сипле отруту красивими вустами.

— Я засмутилася, адже гадала, ви вчора з Віктором натовчете морди один одному... — вона хмикає. — Але ж ні, ви на це не здатні. От я і засумувала.

Я шокований. Не розумію, говорить вона серйозно, чи іронізує, аби бісити мене.

Мала бестія! Що тут скажеш?!!

— Моя ж ти, крихітка! Як шкода, що ми розчарували тебе. — з іронією фиркаю я, а тоді нервово ковтнувши, присідаю на край столу, зовсім поруч з малою. — Кароліно, досить іронії! — сухо наказую та надто суворо заявляю. — Якщо в тебе проблеми, я можу допомогти.

— В мене все добре! — відмахується дівчина. Вона пильно дивиться в мої очі з хвилину, та ставить мене перед фактом. — Денисе. У тебе п’ять хвилин, аби пояснити причину свого нахабного візиту.

Отакої, так зі мною точно іще ні одна дівчина не розмовляла. Не приємно, але виходу у мене немає.

— Кароліно, я знаю, що в тебе в наявності є ретро машина. Це так? — починаю розмову. Власне з цього приводу я тут.

— Припустимо. І, що? — надто пильно дивиться на мене красуня. А я справді не можу відірвати від неї очей.

— Можна на неї подивитися?

— Ні! — Заперечує Кароліна, і зухвало закладає руки на грудях.

— Чому? — примружуюся я.

— Навіщо тобі на неї дивитися? — з викликом питає мала.

— Хочу купити! — ставлю дівчисько перед фактом.

Кароліна хмикає й надто впевнено заявляє.

— Ця машина не продається... 

Колекціонер тут...

Іще приємний бонус, — знижка до історії, Нестора та Злати, з роману, "Морок. Повірити у неможливе"!

Анотація.

Закохане серце відчуває біду. Страхи та побоювання Злати виявляються не марними. Літак в якому летів її коханий Нестор, невдало приземлився. Загинули майже всі окрім чотирьох осіб. Та дива не сталося. Тіло Нестора ідентифікували.

Змиритися з втратою нереально, та Злата мусить взяти себе в руки, адже перебуває в цікавому положенні.

 Після народження сина, на кладовищі дівчина помітила чоловіка у мантії, та виявилося, що ніхто, окрім неї, його не бачив.

 Через певний час, хтось знову приходить до Злати вночі, і намагається копіювати у всьому Нестора.

— Хто цей незнайомець? — І, що йому потрібно?

За ЗНИЖКОЮ сюди ...

ПОДАРУНОК!!!

-FdwgEzq — Мія та Каміль.

Приємного читання, миру та спокою!