Хочете почитати круте пригодницьке фентезі? Якщо так, то беріть блокнотик і уважно записуйте все, що я вам зараз розповім.

Нещодавно закінчила читати трилогію від Аврора Лимонова «Академія міста химер», і це, зізнаюся, просто неймовірна історія. Єдиний мінус – від неї просто неможливо відірватися, а кожна книжка доволі об’ємна, тому так просто вас не «відпустить». Втім, час пролітає дійсно швидко з Майєю, Ельдаром та таємничим Маскароном (так, я теж спершу постійно його читала то як «макарон», то як «маскарпоне»…

Добре хоч макаруном не назвала. ВИБАЧ АВРОРО!!!)

Отже, починаємо занурення?

Десь на межі сильного й могутнього людського королівства є майже закинуте й забуте усіма (на думку «столичних») місто Цвіточ. Саме тут колись відбулася найжахливіша битва з усіх можливих, у якій троє могутніх магів знешкодили цілу армію тварюк. І звали їх Яхонт Червоний, Яхонт Синій та Яхонт Жовтий.

На честь своїх рятівників та на знак перемоги над монстрами, люди побудували пістряве місто сповнене кам’яних химер, чиї пики та пазурі лякають навіть при світлі дня.

Хтось би подумав, що це не те місце, де можна оселитися за власною волею, але Майя Семироз не зі слабкодухих. Тим паче, що директором у магічній академії Тайголос є страшний та жахливий колишній витирач, чиє ім’я й досі лякає темних магів. Він же - батько героїні, до слова, з яким у неї не найтепліші стосунки.

Окрім емоційних переживань через байдужість чоловіка, Майї доводиться ще й розкривати секрети власної магічної душі.

Магічні вміння в неї такі, що можна сказати лише одне – позорисько славетного роду Семирозів. Проте сили такі, що рятуйтеся всі, хто поруч.

Не дивно, що з усіма цими обставинами Майя погодилася на угоду з демоном (закреслено) ДАЙМОНОМ-напівкровкою та останнім з роду Яхонтів Червоних – Ельдаром. Йому потрібна свобода, аби вбити найлютішого ворога, а їй – шанс заслужити повагу батька.

Обидва розуміють – їхня співпраця більш ніж ризикована, але це єдина можливість для кожного, аби досягти своєї мети.

І все б наче нічого, але тим часом містом ширяться чутки – маг, що коронував першого Темного Князя скоро обере нового володаря, який знову прикличе свою армію тварюк. Чи вистоїть тоді Цвіточ та все королівство?...

Майя гадала, що її ця війна аж ніяк не стосується, та й щодо її реальності виникали певні сумніви, аж поки уві сні дівчина не зустріла таємничого незнайомця у білій масці. У такій, якщо вірити чуткам, ходив сам Маскарон – той, що стає правою рукою Темного Князя.

Історія дуже динамічна й емоційна. Щоразу серце завмирає, коли героям доводиться робити вибір. Чию сторону обрати - темних чаклунів, чи Верховного Ковену? Обрати жорстокість та підступ, чи бути слухняною маріонеткою в руках лялькаря?

Кому віддати серце - майстру, чи учню, що його перевершив?

Щоразу питання, і щоразу важкий вибір, адже аргументів для кожного з варіантів вистачає.

Окрема любов і захват - другорядні персонажі, яких тут вистачає з головою. Проте мій беззаперечний фаворит - королівська ящірка Кароліна. Напрочуд миле й розумне створіння, яке й вас не залишить байдужими.

Не менш цікавою є й лялька Маскарона Сміх та Гріх, у якій живуть дві особистості, кожна з яких по-своєму служить хазяїну.

Словом - однозначно рекомендую цю історію, адже в ній є рішучо все для класного фентезі!

П.С. До речі, бонусом можна прочитати оповідання «Під маскою. Про що мовчить лялькар» та дізнатися дещо цікаве про Маскарона…

Більше моїх рекомендацій можна знайти тут)