Про майбутні проекти

Всім привіт! Нещодавно своє закінчення отримала сама об'ємна за розмірами книга "Таємниці дому пані Дорсет". Ця історія свого часу зайняла в мене багато днів наполегливої праці й змусила присвятити їй весь час. Насправді, я планував написати цю книгу в співавторстві, але згодом зрозумів, що я лишився на самоті із додатковою сюжетною лінією і зміг завершити книгу вже сам. Складалося враження, що спеціально все не ладналося із цим проектом. П'ять місяців я його писав, плюс співавтор здав позиції вже наприкінці аж і довелося всю його лінію від самого початку описувати, останню главу я дописував вже під пострілами, передчуваючи лихо. 

 Насправді пані Дорсет повинна була вийти у травні і я ще й встиг маленький анонс читачам зробити, не знаючи, що від 12 травня в нас розпочнеться неділя терору, яка зруйнує всю комунікацію вже назавжди. Через ці непереливки та потім евакуацію в червні я зовсім не вклався у необхідний графік і вся важлива робота змістилася на багато днів вперед. Тому, книга про пані Дорсет отримала свій реліз наприкінці червня десь і на цю книгу читачі змушені були неймовірно довго чекати. На щастя, вона виправдала очікування тих, хто поринув у цю велику історію, придивився уважніше до образів героїв, їхніх історій та демонів, котрі переслідували кожного з них. Морально важка історія була завершена. 

Але постає цікаве питання: а що ж буде далі? Невже це все? А не тут було, на вас чекає черговий велетенський блог з новинами, тому готуйтеся довго та нудно читати? 

Спочатку поговоримо про майбутнє книги "Таємниці дому пані Дорсет". Ця книга є повністю закінченим сюжетом із відкритою кінцівкою, яку кожен може сам для себе уявити. Але вона не така проста. Ідея самої книги ще бере свій початок з 2017 року, коли я вже робив спроби писати жахи та прагнув відкрити щось нове для себе. Із тієї недосконалої історії я й зробив масштабний роман про пані Дорсет та її містичний дім. Тепер же ця книга може стати тією ниточкою, яка провадить нас до цілого всесвіту незрозумілих та містичних подій, пов'язаних із людською психологією та світосприйняттям. 

Так що мною було прийняте рішення створити своєрідний всесвіт жахів і в ньому поєднати ті нещасні книжки, які застрягли в 2017 році на мертвій точці. Чи з'явиться хтось із героїв першої книги? Насправді, це цілком мала ймовірність, адже кожна книга буде окремою історією із своїми героями та подіями. Але цей всесвіт об'єднує лише один герой, а саме поліцейський Джефрі Адамс, якому так і щастить потрапляти у вир незрозумілих подій. Поділюся такими невеличкими планами, що наступною книгою може стати якраз пріквел про Джефрі та Ебіґейл, його колегу, де я збираюся більш детально описати минуле поліцейського та показати атмосферу іншого міста, де з ним сталася чергова неприємність. Але поки це все нескоро буде, бо жахи справді виснажують морально своїми депресивними моментами і їх важко описувати. Десь після значного відпочинку я візьмуся за роботу над Джефрі та його історією. Після цього, сам Джефрі вже буде з'являтися епізодично в інших книгах, поступаючись іншим героям таким, як журналістка Марія Ґрінн та інші нові персонажі абсолютно нових історій жахів. Так що всесвіт містики ще буде жити в майбутньому і не обмежиться одним романом. 

Проте, ми ж зібралися тут не про одні жахи говорити. Всіх цікавить питання, а що ж тоді далі буде, раз продовження не варто чекати так скоро? А я не сидів весь час без справи і вже готував дещо новеньке. Насправді, за старим планом, якби реліз Дорсет пройшов у травні, то я мав би довгий відпочинок, після якого повинен був завершити історичний блок у "Хроніках Аквілону" завершивши опис подій Темної Доби та перейшовши до часів Камарантської імперії. На жаль, весь план мені зіпсували, а без світла я не мав доступу до електронних версій моїх нотатків. Я міг би й від руки дещо накидати, але трохи хвилювався, що десь хронологію можу поплутати у відповідний момент, адже все повинно йти по порядку. 

І тут ми знову повертаємося до часів, коли я писав Дорсет. Тоді наближався якраз Новий Рік і багато хто мені подавав цікаві ідеї, говорячи "А чого ти не напишеш якесь тематичне оповідання про Новий Рік? Ось же на Хеллоуїн готуєш жахи, так чому й на Новий Рік таке саме не зробити? Ми хочемо казки". І ось я вже сиджу, думу собі думаю, і надумав дещо. Уявив собі історію зі всесвіту Аквілону, але не про видатних героїв, а про простих людей, про мирний час, коли вони готуються до свята й мають радість при цьому. Ну і багато хто може пригадати, що на Новий Рік я робив серію постів в інстаграмі присвячених святам деяких народів Аквілону. Не всіх, але певних. 

Я це зробив не просто так, а вперше демонстрував канву майбутньої історії, своє бажання описати дещо з цього. Найбільше всього підходили аґрестійці з їхніми Святками Аґнелії, присвяченими падінню з небес богині вітру Аґнії, її переродженню в смертній іпостасі та вознесіння у вигляді богині миру та свободи. Це все ідеально підходило для майбутнього оповідання, але тоді я писав великий роман і не брався за додатковий проект, інакше б здурів зовсім))) 

І ось, коли був травень, тривала неділя терору, було надто кепсько без світла, інтернету та зв'язку, майже не спалося від вибухів нормально, тому я й подумав, що варто взяти таку історію, яку я зможу писати сміливо без потреби зазирнути до старих нотатків. Єдине, що я встиг зробити перед тим, як заряд в телефоні на довгий час зник, так це взяти мапи Аґрестії та Моран-Тану і швиденько записати деякі географічні назви. Так була обрана локація майбутніх дій. Далі я починав писати історію від руки, оформивши сам світ, вирішивши в якому часовому проміжку відбуваються пригоди героїв та наповнюючи повість деталями. 

Жодного плану в мене не було і писав я все одразу з голови на папір, щоб поглянути, що ж вийде в кінці. І так, як на мене значне враження справили події, свідком яких я став в травні та червні, то й сама концепція історії почала змінюватися. Це вже була не та миленька казочка про святкування та безсенсовні блукання від хати до хати. Більшість реальних подій мені захотілося видозмінити, імплементувати до сюжету повісті, показати цінність мирного життя та глибінь жахіть війни та лиха, коли люди відчувають над своєю головою смерть на м'яких крилах, коли бачать руйнацію рідної оселі й змушені покидати домівку задля того, щоб вирушити у невідомість. 

Але й Святки Аґнелії, і оці всі проблеми - то лише події, які розгортаються на задньому тлі. В самій повісті ми будемо мати два сюжети. Один  головний і присвячений безпосередньо тому нещастю, що спотворить все мирне життя жителів міста Сандомирськ, що в королівстві Аґрестія, а інший розкриває зовсім другу арку, яка присвячена минулому одної героїні та переносить нас до зовсім іншого королівства. 

Повість розрахована на десять розділів, але це було так, коли я ще розробляв основний сюжет. З другою лінією повість може значно розширитися та доповнитися, так що вона буде точно величенькою та сповненою на події. Так про що буде майбутня історія?

Нова повість відбувається у всесвіті Аквілону, а по хронології її події беруть початок задовго до сюжету, описаного в п'єсі "Трагедія роду О'хара". Кожен читач може сміливо читати повість, як окремий твір, тому що там все доволі легко на початку на пальцях пояснюється щодо народів, їхньої історії, культури, взаємин та політичної ситуації тих часів. Це мій стандартний стиль, який допомагає орієнтуватися у великому світі без ознайомлення з іншими книжками циклу, бо кожна історія - це окрема пригода у свій часовий проміжок. Деякі герої п'єси можуть частково десь там з'явитися на тлі, але вони не є нашими головними героями. Вперше, я описую в книзі не крутих діячів аквілонської історії, а торкаюся життя рядових людей, чиї імена рідко потрапляють в історичну хроніку. 

Сюжет ніби доволі простий. Ми маємо одну мольфарку, яка повертається додому після свого навчання в магічній академії та довгих мандрівок, щоб провести Святки Аґнелії разом з рідними, за якими вона сумувала. В книзі буде зимова атмосфера, магія, мила українська гостинність, смішні моменти в сценах з аґрестійським життям та побутом й багато чого  іншого. Проте, на тлі всіх цих подій, у Радівільському Лісі, що межує з містом Сандомирськом, починають відбуватися якісь незрозумілі події. Таємничі особистості з'являються то там, то тут, виникає інтерес до старовинних руїн зниклої цивілізації, що знаходяться в глибині лісу, якась темна сила не дає лісовим духам прокинутися і все це бентежить місцевих жителів. Крім того, цілу імперію роздирає неспокійна атмосфера - нещодавно сатріанцям вдалося прокласти морський шлях через північні айсберги та атакувати неочікувано імперію у вузькій крижаній ущелині. А на сході, в Моравській Аґрестії, були зірвані мирні перемовини з камарантами, расою змієлюдів, і це призвело до кривавої війни. 

Так що, як бачимо, ситуація у величезній імперії тріщить по всім швам. Щоправда, ми ж спостерігаємо за маленькими незначними людьми в сюжеті, тому політика в нас відбувається тільки на тлі, в той час,як події в лісу у нас під боком більше нас хвилюють. Всіх секретів я розкривати не буду, але скажу, що історія виходить доволі динамічною, цікавою та казковою. Щоправда, і похмурість світу теж нікуди не зникає, а жорстокі моменти теж будуть іноді проглядати через загальну канву повісті. 

Тепер трішки поглянемо на нових головних героїв, щоб мати про них належне уявлення. 

1. Василина Ґодлевська

Вона одна із трьох головних героїв повісті, яка буде зустрічати нас на самому початку історії. Василина походить з мирного народу аґрестійців, вона мольфарка(тобто чаклунка) ордену Червоної Троянди і вже встигла помандрувати світом. Дівчина така собі ідеалістка, яка бачить весь світовий бруд та людську жадібність, але вірить, що зможе всіх перевиховати та всім допомогти. Разом з Василиною ми будемо рватися до її рідної домівки, зустрічати старих знайомих дівчини та намагатися весело відсвяткувати Святки у родинному колі. Щоправда, образ Василини не такий і простий. Ми будемо простежувати, що дівчина себе сильно карає всередині за те, що мирні перемовини на сході імперії були зірвані і вона нічого не змогла з цим вдіяти. Крім того, у Василини є ПТС, тобто вона приймала участь у війні на сході, але тепер крики, кров та уявні вороги переслідують її несвідомо і дівчині неймовірно важко подолати жахіття війни й звикнути до того, що вона вдома і тут все нормально. 

2. Емілій Вар.

А це вже другий головний герой. І в нього теж своя драматична історія, тільки навиворіт. На відміну від Василини, легат імперського легіону просто таки сумує від відносно мирного життя. Всю свою кар'єру він провів у постійних битвах із камарантами та сатріанцями в різних куточках імперії, але не встиг врятувати одного свого товариша від смерті й через це сильно звинувачує себе в цьому. Емілій найнявся разом із своїми солдатами захищати торгові кораблі гільдії Сібарідів від морських розбійників, але за час своєї служби йому всі ті багатії та аристократи в печінках засіли зі своєю пихою. Але все зміниться, коли на горизонті з'явиться таємничий корабель під незнайомим прапором. Ось тоді в нашого легата й з'явиться ціль в житті. 

3. Сірін Арш-Назак

Остання з трьох головних героїв повісті. Сірін походить із войовничого народу сатріанок і є вештіцею, тобто, місцевою чаклункою. Наше знайомство з нею на сторінках повісті проходить у вирі морської битви, де вона з'являється епізодично і не дуже сильно розкривається поки, як героїня. Але починає свій шлях вона саме як ворог для Емілія та Василини відповідно. Проте, далі лінія цієї героїні точно багатьох здивує й зацікавить. Крім того, саме Сірін винуватиця того, що виникла другорядна сюжетна лінія. Через спогади чаклунки ми вирушимо в її юні роки, коли вона ще жила в королівстві Моран-Тан і ця лінія буде своєрідним протиставленням сімейної лінії Василини. Тобто, ми побачимо дві абсолютно різні за менталітетом та культурою родини - родину Ґодлевських та рід Арш.  

Сюжетна лінія минулого Сірін дихає незабутньою атмосферою Моран-Тану, жорстокого краю, сповненого міфічними чудовиськами, лавовими ріками, попелом та вогнем, де кожного дня всі борються за виживання і ризикують бути вбитими підступними особистостями. Лінія минулого героїні має на меті не тільки розкрити її родинні стосунки, а й показати чому саме вона стала такою, якою ми зустрічаємо її на початку книги, які обставини змусили її опинитися саме там і тому подібне. 

Ось, в цілому і все хитросплетіння сюжету повісті. Вона більше буде зосереджена на героях, розвитку їхнього внутрішнього світу, на їхніх переживаннях, помилках, минулому та взаємодії між ними по ходу сюжету. А все це ще буде оздоблено містичною історією про стародавні руїни та загадкове прокляття зниклої цивілізації плюс ще й святкова атмосфера нам буде забезпечена, хоч далі й відбудеться перехід на більш похмуру версію сюжету. Стосовно музики, то над музичним оформленням до книги я досі роздумую. Звісно, що повну версію з усіма ілюстраціями та музикою побачать лише читачі Вотпада, а версію тільки з ілюстраціями й Букнета, але музична версія теж має право бути. 

Книга вже має свій буктрейлер з початковим набором музики, яка демонструє різноманітну культуру головних героїв, але, надалі, потрібно буде наповнити й розділи музикою. Якусь частину я вже підібрав, іншу частину зміг створити завдяки ШІ та поетичній частині самої повісті, адже іноді там є епізоди, коли герої або читають молитви, або зачитують легенди свого народу. 

Так що, чекайте найближчими місяцями на повість "Пригода на Святки Аґнелії". Я засміюся, якщо встигну її написати якраз під Новий Рік, це було б дуже тематично, але малоймовірно))) Я вам не бот, щоб так швидко писати? Треба одразу морально готуватися до того, що це знову займе в мене довший час, зате в кінці вийде новий закінчений шедевр. На даний момент статус твору виглядає так:

- Від руки були написані пролог та початок розділу І

-Надалі я переніс пролог та розділ І в електронний вигляд і за цей час вже написав до середини четвертого розділу, але праці ще багато попереду

За інші книги не хвилюйтеся, я про них не забув, будемо рухатися по порядку й поступово все приводити до закінченої форми. Маленький спойлер: поки буде доволі багато Аквілону на весь залишок цього року? Всім,хто дочитав до кінця й витримав довгу  цю довгу лекцію, велика вдячність за підтримку! Взагалі, всім, хто зараз ще читає книгу про Дорсет, теж дякую за підтримку, просто за виром написання романів та повістей вже зовсім я далеко-далеко в світах уяви і часто не встигаю фізично одразу про все написати. Чекайте на інші твори, далі тільки цікавіше буде і готуйтеся одразу до товстих великих книг, що займуть ваш час на довгі зимові вечори та мрійливі літні теж ? Наприкінці додаю ще більше красивих картинок, які передають атмосферу нової повісті на вищому рівні!