Вітання всім, хто сюди заглянув)

Так тут у декого поганий настрій і немає натхнення. Тому буду сподіватися, що цей відгук, рецензією мені язик не повертається то назвати, бодай трішки поверне настрій цій авторці))

Найперше скажу, що з книгою Ханни Трунової "Пори року. Зникнення Зими" я познайомилася на марафоні Софії Вітерець. Взагалі тоді марафон був дуже крутим і там було багато цікавих книг. Коли прийшла черга до "Пір року", я прочитала перших 2 чи 3 розділи (за умовами марафону), але книгу я в бібліотеці залишила. Я подумала тоді, ось цю книгу, я точно дочитаю:))

Такс-с, то що ж мене там зачепило?)

Ну, по-перше, незвичність. Таємничі нотки напруги та загадок одразу позападали мені в серденько. Старий замок, стара таємниця...старі сни — все це переплелося тут в якийсь такий чудернацький візерунок, що нагадує мені розписи морозу на склі. І ось там де, тонким прозорим склом розділяються між собою тепло оселі та холод зими, і формується цей пейзаж. Завжди дивувалася майстерності зими так гарно малювати. Без пензлика, своїм диханням вона створює такі картини. А ти сидиш по той бік вікна на підвіконні та намагаєшся їх прочитати...

В цій книзі теж центральними особами є тепло та холод...сонце та крига..ненависть та кохання. Здавалося б різні площини, різні температури...різні пори...Що задаєш питання, а чи можна закувати сонце у кризі? Цікаве питання, правда? Так от вирішила я трохи пороздумувати)) Площа сонця у нас 6.09×1012 км²12000 × земних, а площа найбільшої криги  становить майже 4000 квадратних кілометрів, приблизно втричі перевищує розмір Нью-Йорка., він же айсберг. Тобто, теоретично, то не можливо. Бо сонце це в принципі планета, неосяжна спекотна, всеспалююча)), а крига це лиш частина планети. Велика частина) якщо ці двоє на відстані...то існують доволі мирно, але якщо їх зблизити, що буде?) Особисто я схиляюся до варіанту, що сонечко розтопить кригу, якою б неприступною і холодною вона б не була))) Ну це так трішки моїх філософських думок)) а ось як ШІ уявляє сонце закуте у кризі))

Центральними особами книги є підлітки. Вони дещо незвичні) а саме розподілені по порах року, хтось осінь, хтось весна, а хтось зима і літо, а хтось Єдиний). Основними дійовими особами є Діана та Майк. Абсолютні протилежності. Вона Єдина — тепла, сонячна, добра, ну а Майк – зима. Холодний, відсторонений, байдужий. Але доля звела їх разом неспроста. У кожного з них свій шлях і своє призначення, але призначення це не можливе один без одного)

Так...хочеться зазначити, що книга дуже яскрава в плані жанрів. Спочатку мені віяло містикою, потім навіть жахом) особливо через сни. Вони дуже детально прописані. І хоч сняться вони гг, але стоять перед очима читачів:) і десь з 12 розділу я поринула у фентезі. До речі фентезі дуже круто відпрацьоване, бо тут є свої правила, традиції, навіть карта. Особлива атмосфера дає можливість реально відчути світ в якому проживають герої. А ще тут точно є елементи трилеру.., а саме ті самі несподіванки, які перевертаються усе з ніг на голову:))

А ще тут є дуже крута фішка, що нагадала мені Дорами. До речі навіть Мей, одна з героїнь книги, прирівняла стосунки Діани та Майка до дорами)) не пам'ятаю в якому то було розділові, але таке було:)).

А чому дорами? )) я не багато дивилася дорам, але ну, по-перше, герої там дуже класну мають міміку і жестикуляцію й оці всі фішки героїв типу ач...агась...або балда)) мені це нагадало корейських хлопців)))

По-друге, дорами дуже такі стримані та довготривалі у плані стосунків)) там ніхто не цілується, про більше щось взагалі мовчу, одразу ж)) там стосунки виглядають доволі мило і невинно. Хлопці поважають дівчат, і їх чесність і чистоту)) це мене особисто дуже приваблює і підкупляє)) У Діани з Майком теж довгий шлях до їх поцілуночка і Майк дуже обережний до дівчини! ))) А враховуючи їх такий юний вік, о це круто))

Ну і я просто не можу не згадати за свого улюбленого персонажа Дена:) покорив моє серденько. Не тільки через те, що він красунчик, ага)) Ден у нас дуже неоднозначний герой) хто мене ближче знає, що в мене є слабкість до таких героїв. Я їх називаю психами=), але це не завжди психи. Мені важко виділити якесь слово узагальнююче для них. Думаю неоднозначні герої, найближче:) Ні мене не приваблюють мерзотники, які є такими по своїй натурі...швидше ті, які через якісь обставини, або навіть психологічні травми є такими якими є, або показують себе такими.

Так от Ден у нас є ворогом гг героя Майка, але в колишньому він його близький друг. Думаю, що ворожнеча ця більш була односторонньою саме з боку Майка)) Ден не став цьому перечити та прийняв на себе образ негідника. І схоже зжився з ним дуже близько)). Але сонечко досягло і його, агась. Від сонечка в принципі не можливо сховатися, адже воно освітлює усі пори року, і усі куточки)) Ден дуже витриманий і витривалий. Крім того, у нього міцний стрижень всередині, який рухає ним навіть коли хлопця ніхто не підтримує! Майк має звісно підстави сердитися на Дена, але...завжди є, але правда? І про це але мовчить і сам Ден, що нічого не доводить нікому, а терпляче вичікує слушного моменту) оце витримка!

До речі чомусь Майка я бачу приблизно таким)) щось з цих двох варіантів)

Ну, а Дена)) щось з цих двох варіантів)))

Ну і Діанка)) Надзвичайно ніжна, терпляча хоч і є ній такий войовничий дух))) Мені здається прописувати її то не те, її треба відчути). От в буквах прослідкувати її характер, цілеспрямованість...і звісно соняшність та тепло.

Попри те, що в авторки довгі розділи, читалися вони дійсно дуже легко і швидко. Бо у неї дуже яскраві та насичені діалоги. А я діалоги обожнюю і читати й писати)) якщо чесно я навіть не помітила як прочитала аж 350 сторінок! Зазвичай я боюся таких об'ємів, але тут все неслося зі швидкістю світла:), маю на увазі у читанні. Тому рекомендую всім! Бо не книга, а сонце, не відкладайте її крижані полички байдужості, агась?

Всім дякую, хто прочитав) Сонячних вихідних і читайте теплі книги, навіть якщо і деякі герої в них холодні) Бо вірю, сонце не закувати у кризі! Його тепла вистачить, що її розтопити)))