Вітання, усім! 

Книгу, "Колекціонер", оновлено. 

Кароліна опинилися поміж двох чоловіків, які власно заявляють свої права на неї, але насправді її серце поки вільне. І не належить жодному з них, але..?..

Уривок.

— Кароліно, що тут відбувається? — зовсім поруч волає чоловічий розлючений голос.

Дівчина моментально вся напружується, і першою обриває поцілунок. Хоче звільнитися, я ж лише розчаровано видихаю, бо мені цієї насолоди замало. Я хочу ще. Притискаю крихітку до себе, й заховавши в обіймах обертаюся до чоловіка. Позаду мене стоїть накачаний бугай, трохи нижчий за мене. Я раптом пригадую слова Віктора, про те, що у малої є кавалер. Здогадуюся, що швидше за все — це він. Адже в руках чоловіка великий віник з білих і жовтих троянд. Вирішую взяти ініціативу у свої руки, бо ж прохання малої про поцілунок точно неспроста.

— Ти ще хто такий? Тебе, що стукати не вчили? І взагалі, зали для відвідувачів, знаходяться не тут.

Чолов’яга зі звіриним вишкіром посміхається, й кидає віник на диван. Він надто впевнено наближається до нас, й не менш зухвало заявляє.

— Це не я попутав, це тебе не туди занесло. Негайно відпусти Кароліну. Вона моя!

Мої очі стають квадратними. Я відчуваю, як ревність струмом розноситься по моїй нервовій системі. Але я знаю, правду, бо мій начальник з безпеки, приніс мені повну інформацію на цю крихітку, ще в неділю ввечері.

— Була твоєю! — розлючено нагадую, та притискаю дівчисько, яке ворушиться до себе міцніше. — Ця крихітка тепер моя. Тож забирай свій віник, і сам забирайся звідси. Нема чого вламуватися сюди, ти тут уже ніхто...

Історія тут...

А ще, мої сонечка, запрошую, до знижки, до книги, "Продане кохання". — Це історія Дарини та Бориса".

На, що піде Дарина, аби врятувати брата? Обере свободу? Чи таки продасть своє серце, аби врятувати його?

Як гадаєте можна купити почуття?!!

За відповіддю сюди...

Мирного дня та приємного читання!❤️