Теплої ночі, любі маніяки

Прода на "Есміну" опівночі.
 

— Так ось, з ким ти мені зраджуєш...а він нічого так, я тебе розумію, — мовив чоловік. Брова Рейна піднялася в щирому здивуванні. — Якщо він ще й готує смачно, я б взагалі одружився на ньому.

— Пізно, Айроне. Він мій, — висунула йому язика й обійняла міцніше ногами Рейна. — Але я тобі знайшла чудову заміну.

— Невже? — став бадьорішим друг і пригладив розтріпане волосся. — Хто вона? Красуня? Коси довгі? Готує? А бог з ним, якщо готує, то хай хоч   лисою буде!

— О, Айроне...Ця заміна тобі точно сподобається. Принаймні твій живіт буде від неї у захваті, — розсміялась, уявляючи здивування цього безсовісного, коли до нього прийде Коул із залишками всього того, що не розкупили.



Теплої ночі, любі маніяки. Бережіть себе.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Halyna Shchyrba
01.08.2024, 00:05:30

То м ми читати)
Маніяки дочекалися))

Юлія Богута
01.08.2024, 00:13:27

Halyna Shchyrba, Читайте і спати)

Інші блоги
Не збирається заміж?
— Віко, ти знову витаєш десь у хмарах… — робить мені зауваження Герман після приголомшливої, з його думки, близькості. — Пробач. Завтра суд… — кажу я, віддихавшись після чергової імітації задоволення. —
Повідомлення
Дорогі читачі! Сьогодні я опублікувала свою нову історію з поетичними вставками під назвою «Взяла вона крила». Прошу вибачення за технічні помилки у форматуванні тексту. На жаль, через те, що працюю над книгою виключно
декілька рядків
З усіх можливих варіантів я, як справжній геній кризових рішень, обрала трикляту бездіяльність. Він навчав мене занадто довго, щоб не помітити, коли я починаю блефувати. — Навіть не вириваєшся? — гріховно запитав
Яке кохання насправді шукає жінка?
Привіт, мої дорогі читачі та колеги! Яке кохання насправді шукає жінка? Мені здається, кожна з нас хоча б раз у житті ставила собі це запитання. Не про те, кого кохати чи обрати, а про те, поруч із якою людиною
Спойлер до завтрашнього оновлення ❤️
— Поцілуй мене... хоча б у щоку. Її очі миттєво округлюються. — Що? — У щоку, — невинно повторюю. — За те, що встиг довезти тебе до роботи. — Артур... — Один маленький поцілунок. І все. Вона кілька секунд дивиться
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше