Мирного вечора, мої сонечка, та тихої ночі!!!

Спішу попередити вас, що історія, Мії та Каміля, стрімко наближається до завершення. Орієнтовно до неділі, роман, "Зефірка для брутального", буде завершена. Тож поки є можливість придбати книгу за ціною передплати.

Сьогодні до півночі очікуйте іще одним розділ історії. 

Уривок.

— Я кохаю тебе, Міє.

Цей шепіт підриває мою свідомість. Хоч я старанно приховувала глибоко в собі схожі бажання, насправді я хотіла почути ці слова. Але не вірила, що мої мрії можуть стати реальністю, бо ж хто він, а хто я.

 Емоції переповнюють мене. На очах з’являються сльози щастя, та я не можу видавити зі себе ні слова.

— Бусинко, не мовчи, — збентежено шепоче Швед.

— Камілю, я...

 Не можу зв’язати двох слів до купи. Бо насправді боюся зізнатися у відповідь. Ми ж такі різні. Практично з різних шарів суспільства. При всіх шалених емоціях боюся бути обманутою, та використаною. Чудово розумію, що у мене двоє дітей. Тут рідний батько дитину покинув, дуже сумніваюся, що чужий візьме аж двоє. Мені страшно зізнатися в взаємності.

— Міє, щось не так? — Стурбовано питає Швед. Відпускає мене з обіймів, і сівши, допомагає сісти мені. Підіймає спинку сидіння, й тримаючи мене за руку, вмикає світло на стелі. Відверто заглядає в очі, а в голосі звучить стільки ніжності. — Не варто мене боятися. Я давно зрозумів свою помилку, і зробив з неї висновки. — Зірвано шепоче Каміль наче читає мої думки...

Читати тут...

Маленький подарунок!

dXnodX2x — Мія та Каміль!

Щиро дякую, усім за підтримку та коментарі!!!❤️

Приємного читання!