Ти будеш моєю — чесний відгук

Редфлаг розвивається дивовижним танцем на вітру…

Колись я дивилась японську кінематографію про дівчину, яку відправили у лігво вампірів. Ідея за цим сюжетом полягала в філософському розмірковуванні: якщо відправити вівцю до зграї вовків, що станеться? Її вбʼють? Звісно. Але як: один з вовків жадібно забере її до себе чи всі поділять її порівну?

Головні герої:

— Головна панянка.

— Темний (кримінальний авторитет)

— Братик.

За сюжетом головна героїня шукає свого зниклого брата і переконана, що кримінальний авторитет Темний має його. Дівчина зі сміливих, погрожує величезному здорованю, щоб він віддав брата.

«Склала руку в кулак, відкинувши великого пальця, і провела ним по шиї».

Чого лише великий палець йому показала? Треба середній. Коли 150 см зросту показує тобі великим пальцем по шиї, то не страшно. А середній дратує :)) Туди його! Хай знає, як молодшого чіпати.

Дістати брата у кримінального авторитета не вийшло, тож героїня думає, що робити далі. Зникла людина.

«В поліції з мене посміються».

Ну хай спробують, службове недбальство ст. 367 Кримінального кодексу України, позбавлення волі до 5 років.

В поліції: «Я по вашому винен кинути всі свої справи і піти обшукувати Темного?»
Ну що ви, достатньо того, щоб ви взялись за справу, а вже потім власноруч дійшли до Темного і так, обшукали. Це ваша робота.

«Тобі що захотілось в камері посидіти? Та я тобі зараз влаштую».

Героїня у моїй уяві: На якій підставі? Документи з собою, образ, скарг та нападу з мого боку не було. Перевищення службових повноважень ст. 365 Кримінального кодексу України, погроза насильства - позбавлення волі від 3 до 8 років.
Але, на жаль, вона не юрист :(

«Він за два кроки підійшов до мене і схопив, за то саме місце, що й охоронець».

Знову стаття 365 Кримінального кодексу, тяжкі наслідки — від 7 до 10 років.

«Останній раз начальник натякнув на (18+) за підвищення».

Ст. 154, 161, 182 Кримінального кодексу. З найяскравішим салатом сяде на 8 років. Уявіть, скільки грошей вона б заробила, якби була юристом?

Темний: «Тобі ж років так десять сидіти… Ти ж намагалась мене вбити». Має рацію, але щоб було 10 років, вона мала б таки той курок спустити. А так… 6 місяців з хорошим адвокатом.

Важлива примітка: Я засуджую абʼюзивні стосунки у всіх видах. Чоловіки не мають використовувати силу та психологічний тиск заради власної цінності. Жінки не мають відчувати себе жертвами та лякатись кожного разу, коли купа мʼяз підвищує тон. Хочу, щоб героїня в кінці книги відкрила школу самозахисту та допомагала іншим жінкам. Дуже хочу.

Герой ламає охоронцю руку, відразу підписуючи собі статтю 125 Кримінального кодексу, до 10 років увʼязнення. Милашка.

«За хамство посадив її в камеру».

Шановний, це за якою статтею в камеру? А, ми вже про нього говорили, він собі на 8 років наробив. Ух, який врожай, рухаємось далі.

Героїня домовляється мати справу з Темним, щоб той у свою чергу допоміг їй з братом, адже його викрали.

Викрадач брата пише героїні унікальну інформацію, яку має знати тільки він сам. Героїня приймає це за доказ життя. А що заважало дізнатись унікальну інформацію у хлопця декілька годин тому, вбити і видати це за правду? Довірлива дівчина, надто довірлива. Вівця серед вовків.

Головний сюжет твору рухається навколо кримінального головного героя, влади у місті та положення молодшого брата героїні у всій цій ситуації. Вона піде на все, аби його врятувати. Та чи варто віддавати всю себе без залишку? Чи справді перед тобою така ж звичайна вівця, чи хижі вовчі очі приховані за ширмою?

Героїня цікавиться у чоловіка, чому вони мовчали, поки йшли, якщо небезпеки не було?

«Щоб ти менше говорила, мені треба подумати».

Редфлаг розвивається дивовижним танцем на вітру…

«Звір підходить до своєї жертви».

Героїня неодноразово називає героя звіром. І якщо на початку це слугує порівнянням — він такий великий, брутальний, наче дикий, то потім вона себе ідентифікує жертвою.

«Хижак загнав свою жертву у пастку».

Вона розуміє ситуацію, але метеликом летить на вогонь.

«А коли пальці торкаються моїх складочок, я відлітаю в іншу реальність».

В реальність, де тренувалась до літа, щоб позбутись складочок на боках! :)))

Її світогляд відображається навіть у  свідомому виборі. Персонаж А (злий зараз, добрий в минулому), персонаж Б (злий у минулому, добрий зараз), і вона. Цілком добра у минулому і зараз. Їй треба когось вбити, щоб врятувати решту. Тож… її вибір — найпростіша втеча від відповідальності. Чи можемо ми звинувачувати її в цьому?

Ближче до кінця ми взнаємо дитинство героїні, де мама «гладила по волоссю і казала, що все мине», а тато «розказував, як правильно вчинити». Тоді хто так сильно поранив героїню, що всі її вчинки від слабкої позиції?

«Ти намагався, а це головне».
Вибач, я перебив весь посуд замість того, аби помити.
«Ти намагався, а це головне».
Вибач, ти просила каву в ліжко, а я вилив її на тебе.
«Ти намагався, а це головне».
Господи, як же мені хочеться обійняти дівчину та труханути добряче за плечі? Хай прокинеться та тікає від цього «намагатора».

«І те, що йому соромно… показувало, що йому не все одно на мене».

Класична поведінка жертви. Як там було? Ти намагався, а це головне?

Не хочу ввести в оману — герой може бути насправді позитивним та добрим всередині, але героїня дістається своїх висновків не через його вчинки, а через слова. Чому вона закохалась у нього? Бо прес красивий? Моє припущення — він спокусливий маніпулятор та полюбляє суцільний контроль. Робиш, як я скажу.

«Тому я вирішила почекати, дати ще один шанс». А якби вдарив? Теж ще шанс?
«Життя призначене для того, щоб ми помилялись». Та ні. Без помилок немає результату, авжеж, але створення життєвих перешкод не є ціллю. Якщо ти за мету ставиш завжди робити помилки, то коли бути щасливою?
«Якщо це знову велика помилка, то я буду зараз хоч трошки щаслива». Це оманливе відчуття. В крові, у тотальній небезпеці, у полоні після майже насильного взяття ти… трошки щаслива?

Герой злиться. Героїня спочатку накручує себе («я що, винна?»), питає що сталося. Отримує філософську відповідь в агресивній манері. Героїня робить висновок, що герой їй не довіряє та засмучується. Але таке життя жертви, тому вона доходить висновку, що герою не байдуже — просто зараз «не готовий поділитись з нею».
А ліжко ділити готовий. Такі діла.

Героїня вибачається за те, що її зрадили, їй завдали шкоди, але вона продовжує виправдовувати кривдника:

«Вибач, ми з … трошки посварились».

Героїня не здатна когось звинувачувати, адже у її філософії всі мають добрий початок всередині. Це мало б траплятися, якби ті самі люди неодноразово не погрожували її життю. Називали мерцем, викрадали, приводили до жахливих вбивць та брехали, але героїня вважає, що вони «трошки посварились».

«Надіюсь ви не розчарувались в мені?»,

— каже вона навіть не важливо кому, адже думка інших людей виступає в основі її самооцінки.

Увага! Далі невеличкий спойлер:

Приїхали в РАГС (ЗАГС — це російською). Герой не робив пропозиції, не питав, чи хоче вона цього. Дівчина сміється, каже, а чого пропозицію не зробив:
«— Я б і так погодилась…
—Тому й не робив».
Ставлення, як до собаки. Ніжне, любляче, але у собаки не питають, чи хоче вона їхати до ветеринара чи носити нашийник.
Примітка: герой переслідував певні цілі, авжеж, але він при цьому не питав героїню чи хоче вона того. Ми ж коли ведемо собаку до ветеринара також хочемо кращого для неї? Щоб жива була. Здорова.

Далі без спойлерів:

Навіть фільм в кінотеатрі героїня не обирає сама. Завжди хтось. Не вона. Вівця лише думає, що все добре і трава смачна. А її вже оточили вовки.

Мені дуже сумно. Жінки не мають жити в страху. У житті героїні всі вирішують за неї, як їй краще, або як їй бути. А кожного разу, коли дівчина обирає щось для себе, то життя її наказує ґвалтівниками.

«Я зроблю все, що скажеш, тільки забери мене».

Ти не маєш робити нічого за те, щоб тебе забрали з небезпеки. Кожна людина має право на безпеку життя.

«Скільки б я не запитувала, він мені не відповідав, чим зараз займається. Я знаю, що він мені довіряє…».

Цікавого висновку вона доходить.

«— Мені потрібно сходити до лікаря.
— Він тебе сьогодні вже оглянув, наскільки я йому дозволив».

Жодний чоловік не має право розв'язувати питання лікування, якщо це не пряма погроза життю. Якщо погроза є (а героїня знепритомніла і не могла за себе говорити), то легальний чоловік має обрати ті варіанти, які надає лікар. Ні, не відправити лікаря гуляти та затовкти дружину в багажник (перебільшую), а зробити вибір за знепритомнілого пацієнта. У свою чергу лікар Темному питань не ставив. Просто той «дозволив» оглянути дівчину. Це не нормально. Кожна людина має право на охорону здоровʼя та медичну допомогу, стаття 49 Конституції України.  

«— З ким хочу, з тим і буду розмовляти».

І ось нарешті ми дістаємось до зародку самоповаги. Героїня починає усвідомлювати свою позицію — забита жертва, вівця, на яку кидаються хижаки. І вона, нарешті, починає скидати з себе ці кайдани.
Це найщасливіша фраза для мене за всю книгу.

Для письменниці ця історія здається дуже важливою та емоційною — те, як описується кожен з героїв, яке лагідне майбутнє в епілозі можна прочитати про них. Я сподіваюсь, що у цьому світлому майбутньому всі герої пропрацювали події з психологом і справді почали щасливе життя.

Хочеться вірити, що головні герої будуть щасливі попри все.

Посилання на авторку

Посилання на книгу Щиро дякую за працю!

Написано в рамках марафону

Дисклеймер: своїми словами я не намагаюсь образити чи принизити автора, усі кумедні коментарі слугують лише розважальним контентом та приверненням уваги. Усі письменниці та письменники Букнету — найкращі булочки, які вкладають купу годин у свою працю. Саме тому я дуже уважно читаю, дякуючи авторові за витрачений час. Обіймаю кожну й кожного.

Завжди ваша,
Олександра Метафор