Фрагмент з нового розділу + ілюстрація ❤️❤️

            Вітаю мої любі ❤️❤️❤️❤️ 

Фрагмент з нового розділу Мейрі ?

— Скоро ж приїде принц, потрібно більше гуляти, щоб виглядати красиво – з усмішкою промовляю, та бачу як жінка хмуриться, та кидає на мене дивний погляд.

— Ми з вами бачились тільки один раз, та навіть його вистачило, щоб зрозуміти що ви не хочете бачити його. Леді Мейрі, якщо у ваших думках, виникли дивні думки одразу ж викиньте їх. Король вам дав останній шанс, коли їхав на війну, що після його повернення, ви вийдете заміж, і ніщо цього не змінить – серйозно промовляє, та ми продовжуємо свою прогулянку.

Принцеса не хотіла виходити заміж, не виходила із покоїв. Можливо тому ніхто не бачить підміни, адже її можуть просто не пам'ятати, але не потрібно забувати що це все розіграш. Це не по справжньому.

— Я вирішила не засмучувати батька, після смерті матінки, йому дуже важко. Тому я приймаю його волю – брешу, та знову усміхаюся, та моя усмішка стає ще ширшою, коли у долині я помічаю річку, а у нашому місті тільки вона одна. Мало не підскакую від радості, залишилось тільки спекатись моєї нової знайомої.

— Це чудово. Ви станете щасливою, цей шлюб закінчить столітню війну, та подарує мир нашим землям – весело промовляє, а я тепер починаю розуміти уявну принцесу.

Тобто вона мала пожертвувати собою, ради того, щоб два чоловіка помирились, та перестали нападати одне на одного. Можливо вона кохала когось іншого, та це всього лиш сценарій який створили для мене, тож не варто забивати собі цим голову. Якщо це спектакль, то зараз мій вихід.

Зупиняюсь, та удаю що мені не вистачає повітря, це працює.

— Вам дурно? Ось знала, не варто було сюди йти, не готові ви ще до цього. Я зараз приведу лікаря, я швидко – майже кричить жінка, та швидко біжить по лікаря, я ж чекаю декілька секунд, поки вона зникає за поворотом.

У сукні бігти не так той легко, але я стараюсь з усіх сил, ріка все ближче, я скоро буду вдома. Це божевілля завершиться. Добігаючи до ріки, позаду себе я починаю чути гавкіт собак, надіюсь це не по мою душу. Обертаюсь та на горі помічаю Гальбрета, та ще декілька вартових із собаками, вони поки на повідках, але від цього спокійніше не стає.

Серце б'ється дуже гучно, я судомно намагаюсь придумати план дій, та у голові хаос із думок, що зловити хоча б одну не можливо. Я повертаю свій погляд на воду, та налаштовуюсь побороти свій страх води, мені потрібно до дому. Здається Гальбрет читає мої думки, тому що починає спускатись до мене, а я за секунду опинюсь у крижаній воді.

Як гадаєте, нашій потрапляночці вдасться втекти?) ?❤️?