Спокуса для лихого — Знижка!!!

Вітаю, сонечка!!!

Запрошую до знижки на першу історію циклу, "Наперекір долі", — "СПОКУСА ДЛЯ ЛИХОГО". — Це історія Єви та Максима.

#фіктивний шлюб;

#складні стосунки;

#протистояння характерів;

#шалена пристрасть та палкі почуття.

Анотація.

— Яка тобі різниця, що я роблю. Наш шлюб фіктивний. — Зірвалася Єва.

— Я за вчора і сьогодні переглянув свої позиції, що до нашого шлюбу. — Холодно відмахнувся Максим та наказав. — Розповідай.

— Максиме, ми ж вчора угоду підписали. — Нагадала.

— Ми її розірвемо. — Фиркнув та пригрозив. — Якщо я не почую правди, то зачиню тебе в підвалі.

— До цієї миті, я ще сумнівалася, що ти такий, як про тебе розповідають дівчата. А виявляється даремно. — Сльози таки покотилися по щоках.

— І який же я? — Зірвався Багров.

Єва нервово кусала губи, та все ж зірвано заговорила з паузами.

— Бездушний... Безжальний... Брутальний... Жорстокий... Лихий... — Намагалася не дивитися на нього.

— Продовжуй! Чого замовкла? — Хрипким басом рикнув Багров.

Уривок.

— Сподіваюся ти відпочила? Нам пора одягатися.

— Максиме, я нікуди не поїду.

Хотіла зачинити двері, та він не дав їй цього зробити. Різко увійшовши в середину.

— Чому ти не поїдеш? — Зачинив за собою двері.

Дівчина розвернувшись, подалася до вікна.

— Я не хочу їх бачити. Я... — Замовкла, адже голос затремтів.

Повільно подався за нею, холодно заговоривши.

— Мала, облиш. Тебе ніхто не змушував, ти ж пішла заміж добровільно.

— Якби не так... — Шморгнула носом Єва, не оглядаючись.

— Тобто?!! — Зупинився у неї за спиною.

— Якби я відмовилася, Антон би розлучився з матір’ю, і не тільки. Тоді б мати і я, залишилися практично на вулиці. Мене це не лякає. У мене є робота, і на щастя не одна, а мати панічно цього боїться. Коли мої батьки розлучилися їй довелося певний час, важко працювати... — Нервово ковтнула ком. Тепер вона боїться фізичної праці. — Витримала паузу витираючи сльози, а по ній додала. — І це ще не все. Вчора в паніці, я забула зателефонувати батькові, і сказати, що виходжу заміж. — Схлипнула. — Він образився. А саме йому я маю завдячувати тим, що маю. Саме він допоміг мені з усім. Ти навіть не уявляєш, як я зараз почуваюся?!! — Знову заплакала.

Максим навіть не зрозумів, як це трапилося, розвернув дівчину обличчям і притиснув до себе. Просто по-людськи шкода її. Вона намагалася видертися.

— Максиме, відпусти мене. — Впиралася в його біцепс руками.

Ці доторки збуджували. Не розумів, що з нею коїться.

— Максиме мені не потрібно, аби ти мене шкодував. Я лише не хочу їхати до будинку Берестова. Я ненавиджу їх обох. Саме через них, я опинилася в такій безглуздій ситуації, і посварилася з батьком. — Підняла голову, глянувши в очі чоловіка. — Я не могла відмовитися, а ти..? Чому ти не відмовився? Ти ж не хотів брати мене за дружину?!! Ти ж Кіру хотів?!!

Максим та Єва тут ...

Мирної та тихої неділі!!!❤️