Події набирають обертів!!!

Усім Вітання!!!

Хороших та мирних вихідних, любі!

Запрошую до пригод Цвітани, з роману, "ПОДВІЙНІ ПАРАЛЕЛІ".

Події у книзі, лише набирають обертів. Скільки ще таємниць доведеться розкрити дівчині, аби дізнатися, чи існує у фортеці портал у минуле?!! Бо ж потрібно знайти логічне пояснення тому,  куди зникають люди...

Уривок.

Сівши в таксі розслаблено відкидаюся на сидіння. А Сергій Петрович цілу дорогу мені розповідає, про фейкову пожежу у фортеці, ну і звісно про плітки, які снують містом стосовно цього.

Виявляється, святі отці називають це дійство — шабашем сатани, любителі аномальних трафунків — говорять, що хтось порушив спокій у фортеці, і перетнув дозволені кордони. І, що тепер слід чекати біди.

Останні новини мене неабияк бентежать. Я ж розумію, що цей спокій у фортеці порушила я. Схоже таксист, про це теж здогадується, бо наполегливо просить мене.

— Цвітано, щоб не говорили люди, ти повинна довести справу до кінця. Вже кілька століть усі закривають очі на те, що відбувається, але так більше тривати не може. — Чоловік пригальмовує, біля мосту перед фортецею, і оглядається на мене. — Сафін почав своє розслідування... Але схоже, щось пішло не так. — таксист надто відверто дивиться на мене, кілька секунд, а тоді з проханням у голосі додає. — Красуне, ти не можеш тепер відступити.

Я нервово ковтаю, й примружившись, питаю.

— Ви були знайомі з Сафіном?

— Підвозив його кілька разів, — напружено зізнається чоловік.

Така звістка розпалює у мені неабияку інтригу.

— Сергію Петровичу, може розповісте...

Хотіла попросити таксиста, розказати мені хоч щось про цього бізнесмена, але замовкаю, бо нам сигналить машина позаду. Я швидко розраховуюся, і вже виходжу з авто, як чоловік просить.

— Набереш мене у вечері, як повертатимешся.

Я погоджуючись киваю головою, і попрощавшись йду від машини.

На дворі тільки дев’ята, а сонце пече так, що хочеться плюнути на все, і податися вниз до темно-зелених вод Смотрича.

Роблю кілька кроків і зупиняюся, адже на початку мосту, мене чекає жебрак. Я зітхаю та рушаю вперед, бо ж знаю, що він чекає на мене...

Продовження тут ...

Приємних емоцій від читання!!!