Наталі. Солодке примирення

Вона стоїть до мене спиною, у моїй блакитній улюбленій сорочці. Вчора я старався не дивитись на неї, як міг намагався уникнути близькості. Сьогодні навпаки, розглядаю її уважно, милуюсь кожним вигином її молодого тіла. Який я телепень, поруч зі мною така красуня, а я все шукаю моральні відмазки. Я міг займатись сексом з нею майже кожного дня, але навмисно уникав її, бо бачив, як вона ставиться до мене і не хотів, щоб вона ще більше до мене прикипіла.

Дівчина розвертається, вираз обличчя сердитий, але коли бачить троянди, здивовано округлює очі.

- І чим я заслужила квіти? - говорить роздратовано. Значить добре зла на мене. - Чи це не мені, а твоїй коханій.

Вона фиркає і знову відвертається. Бере тарілку з верхньої шафки, через що змушена стати на шпильки. Краї сорочки підносяться і моїм очам відкривається частина сідниці.

А вона сексуальна у моєму одязі. Три місяці без сексу дається в знаки і я відчуваю легке збудження. І ще те, що вона ігнорує мене, сердиться, спонукає бути наполегливішим. Вчора я стримувався, хотів бути правильним і не нашкодити їй. Сьогодні я можу бути зовсім іншим, якщо вона захоче.

- Звичайно вони тобі, - підходжу до неї. Дівчина ставить тарілку з яєчнею на стіл, і дивиться на мене з-під лоба. - Це моє вибачення за вчорашню поведінку. Я справді поводився як колода і обіцяю, в майбутньому так не робити.

- Мене не хвилює, що ти робитимеш, - фиркає, квіти не бере, присідає за стіл. - Я зараз снідаю і їду додому. Все як ти хотів.

- Ми поїдемо разом, - ставлю квіти на стільницю, присідаю поруч з нею. Відчуваю, що вона налаштована серйозно. Я вчора точно перегнув палицю. Теж мені, вирішив мученика пограти. Адже знав, чому вона напросилась у гості.

- Для чого? - підносить погляд.

- Сьогодні Різдво і ми проведемо це свято у сімейному колі.

- Яка з нас сім'я? - підвищує тон. Мить дивиться на мене, а потім відвертається починає їсти. - Ми взагалі одне одному ніхто. І наскільки я розумію, ти не хочеш змінювати становище. Тому не муч себе, залишайся вдома, або їдь до своїх батьків, зможеш знову побачити свою нерозділену любов. Трішки постраждаєш, пожалієш себе. А я навчусь якось обходитись без тебе.

Вона замовкає і жує, важко дихає. Бачу на скільки вона знервована і розумію, що щось треба робити. Вона налаштована серйозно. І я раптом усвідомлюю, що не хочу її відпускати. Звик до думки, що ми майбутні чоловік і дружина.

- Послухай, Наталі, - хапаю стілець, на якому вона сидить і підсовую до себе так близько, щоб вона опинилась у полоні моїх рук. - Пробач мені за вчорашнє, я був сам не свій. Я розумію твоє розчарування. Так, я повівся як справжній козел. Але я думав усю ніч і зрозумів, що готовий змінюватись. Ти мала рацію, я тримаю минула при собі, поки інші щасливо живуть. Я хочу теж бути щасливим. З тобою.

- Я тобі не вірю, - бурмоче ображено.

Її великі очі вивчають моє обличчя, шукають підтвердження слів.

Не знаю, які ще слова підібрати, тому нахиляюсь і цілую її. Смакую губки зі смаком яєчні, вриваюсь у ротик язиком. Даю зрозуміти, що я можу бути справжнім чоловіком.

https://booknet.ua/reader/natal-ne-kohana-narechena-b426240?c=4605377&p=1