Мирного всім дня, сонечка!!!

Запрошую до знижки, що діє сьогодні на першу книгу циклу, "Владні чоловіки". Це історія кохання, Лева і Олени, з роману, "Ти вже належиш мені". 

Можна багато розповідати про почуття, сперечати, доводити заперечувати їх існування, але хто б і, що не казав, — кохання є. І ми це розуміє лише тоді, коли по вуха опиняємося в його тенетах. Тоді все навколо стає геть іншим, і ми змінюємося, навіть не помічаючи цього. Бо ми щасливі від того, що кохаємо та кохані...

Схоже перевтілення героїв чекає на вас у книзі, "Ти вже належиш мені". 

Уривок.

Поклавши пакунок біля дитини, присіла біля малого, й пригорнула до себе.

— Що трапилося, мій маленький?

— Не плач. Я принесла твій подарунок.

Та малий схлипував, аж трусився, наче не чув її. Взяла малого на руки, це не дозволено, але дитину потрібно заспокоїти. Цей малюк досить спокійний, і такий казус стався вперше.

— Марку, що трапилося?

— Мама не прийшла. — Обірваними фразами, видавила дитина.

Олена зітхнула, міцніше притиснувши хлопчика до себе. Добре відчувала відвертий погляд Лева на собі. Здається від його присутності, тілом забігали муравлі, і воно вже не належало їй. Не могла почуватися спокійно. Розвернувшись, різко глянула на Лева, й суворо наказала.

— Вийдіть, будь ласка. Мені потрібно заспокоїти дитину.

— Взагалі-то, це мій малий, адже я для садка вже задорослий. — Напружено заявив Лев.

Олена на мить закрила очі, й вдаючи байдужість повторила.

— Все одно вийдіть, я віддам вам Марка, коли він заспокоїться. Чи ви й далі збираєтеся стояти, та дивитися як він плаче?

Лев зиркнув на неї холодним поглядом, зміривши з ніг до голови, але мовчки покинув роздягальню.

Олена видихнула. Тіло помітно тремтіло. — Аж ніяк не сподівалася побачити цього чоловіка тут. Повільно приходила до тями. Він сказав, що це його син, отже... В нього діти та дружина. — Боже як соромно? Я переспала з одруженим. Була готова розплакатися, але потрібно заспокоювати Марка. Розповідала малому, що у мами, мабуть, не вийшло приїхати, адже його сестричка дуже маленька, тому мама їй потрібна більше. Обіцяла скинути відео мамі Марка, аби вона мала змогу побачити виступ сина.

Через п’ятнадцять хвилин заспокоїла хлопчика, й одягнувши вивела в коридор до чоловіка.

— Леве Даниловичу, я на перед перепрошую. Я не маю жодного права вам вказувати, але наступного разу, дотримуйтеся обіцянок даних дитині, аби не травмувати дитячу психіку. — Подала чоловікові подарунок. І коли він звівши брови дивився на неї, холодно добавила. — Гарного продовження свята. І не забудьте, що завтра ми чекаємо Марка в садочку.

Повернувшись хотіла піти. Та вже за секунду, відчула як міцна рука чоловіка, стиснулася на її руці вище ліктя. Налякано глянула спочатку на чоловіка, а потім на свою руку, яку міцно тримав він.

— Нам потрібно поговорити. — У пів тону холодно прошипів.

— Я так не вважаю...

Продовження тут...

?????

wwzh7aD1 — історія Маргарити та Устима.

Приємного читання!!!!❤️