За межею можливого — Знижка!!!

Вітання, мої хороші!!!

Вдалого всім початку тижня, миру і тиші!!!

Запрошую до знижки на першу історію циклу, "Мандри у часі".

За межею можливого — роман написаний у жанрі фентезі. Разом з героями на вас чекає багато пригод, подорож у часі, випробування та справжні почуття!!! 

Уривок.

Маріанна посміхнулася, й повернувшись подалася у глиб негустого лісу. Оглянувши намальовані карти, дівчина помітила багато розбіжностей, це свідчило, що карта на відсотків вісімдесят може бути хибною. Дівчина посміхнулася собі під ніс. Почувалася щасливою від того, що отримала диплом археолога. Вона ще з дитинства любила цю справу. Перерила бабусі увесь сад за літо. Скільки було щастя, коли таки знайшла у ньому глечик, ще з австрійськими монетами.

Відірвавшись від роздумів, одягла у вуха навушники й побрела поміж дерев. Заховавши карту, яку дав Тарас у кишеню. У неї хороша зорова пам’ять, тому все запам’ятала. Пройшлася по вказаній лісовій дорозі, розглядаючи все навколо. Погляд прикипів до старезного розлогого дуба. Побрела до нього. Не раз чула від декана, що якщо притулитися до дуба, то можна зарядитися силою та позитивною енергією. Не конче в це вірила, але обіймати дерево подалася, адже позитив зараз їй не завадить. Спочатку обіймала потім притулилася до стовбура спиною, закрила очі релаксуючи. Вдихала аромат хвої, зелені та прілої щетини, цей аромат надзвичайний. В навушниках спокійна музика для релаксу. Справді на душі стало спокійніше.

В обличчя війнув легенький вітерець. Здригнувшись Маріанна відкрила очі. Й притиснулася до стовбура ще сильніше, перед нею стояв чолов’яга у піксельному костюмі. На голові кепка з такої ж тканини. На очах дзеркальні окуляри, в зубах соломинка. Камуфляжна куртка розстібнута, закочені рукави по лікті, оголювали сильні мускулисті руки. Футболка щільно обтискала підкачані біцепси. Віктор мав підкачане тіло, а от цей узагалі горила. В мить паніка охопила її. Чоловік посміхався їй і щось говорив.

Налякана Маріанна, кліпнувши очима вийняла навушники, хаотично оглянувшись по сторонах. Поруч стояв чорний тонований джип.

— Що ти тут робиш, одна? — Красивим басом поцікавився незнайомець.

— Г-гуляю! — Затинаючись відповіла дівчина, від нервів в руках перебирала шнурки навушників, а тоді вдаючи впевненість додала. — І я не одна, а з друзями.

— Що ви тут робите з друзями? — Змінився на обличчі чоловік.

— Відпочиваємо. Ми екстремали. — Страх поволі відступав. Не знала хто перед нею, але правду першому зустрічному розповідати не збиралася.

— Ви знаєте, що тут небезпечно відпочивати? — Холодно заявив чоловік, виплюнувши соломинку.

— Чому? — Напружено запитала Маріанна. Тон чоловіка їй зовсім не подобався.

— Ви не місцеві?

— Ні. — Чесно зізналася Маріанна. Присутність цього чоловіка бентежила та лякала її, та все ж нагадала. — Ви не відповіли. Чому тут небезпечно?

— Тут все просякнуте негативною енергетикою. У цих місцях на рівному місці стаються нещастя.

Маріанна хмикнула, й з викликом дивилася в його окуляри.

— Такий дорослий, а вірите у казки... — Чи може залякати вирішили? — Посміхнулася йому в обличчя. — Не страшно.

Чоловік весь напружився, на обличчі виступили жовна.

— Ти можеш вірити у, що завгодно, та спитай у матері, яка знайшла своїх близнюків неживими на території старого замку, минулого року. — Чоловік відвів погляд у бік, а тоді глянувши на дівчину додав. — Причину смерті так і не встановили...

Від цих новин холод пробігся по тілу Маріанни. Стало так моторошно. Розсердилася, була переконана цей здоровило залякує її.

— Ідіть до біса зі своїми страшилками. Ви навмисне вирішили нас залякати. — Відхилившись від дерева, подалася в бік дороги, оминувши чоловіка.

Раптом сильна чоловіча рука, зімкнулася на худенькому тендітному зап’ясті Маріанни. Від цього доторку здригнулася, різко оглянувшись.

— Красуне, я не залякую, а попереджаю. Ти, мабуть, чула легенду?

— Чула. — Це вигадка.

Фиркнула, тіло тремтіло від страху та не від легенди, а від того, що цей незнайомець приймав її зап’ястя. Смикнула, аби звільнитися, та він стиснув сильніше й нахилившись грубив басом кинув.

— Я тебе попередив, красуне. Буде шкода, якщо з тобою щось трапиться.

Відпустивши її руку чоловік подався до машини. Сівши за кермо поїхав. Маріанна розгублено дивилася йому у слід. Зітхнула. — Хто він? Що тут робить? Його слова... Невже це правда? Хоча про небезпеку, попереджав і Тарас...

Перша історія циклу тут...

Друга історія циклу...

Третя історія циклу...

Приємного читання!!!