Емоційна історія кохання

Привіт! Сьогодні ділюсь з вами уривком з книги "Парі на мою гордість". 

 

– Нащо прийшла? 

Він не дивився на мене. Як завжди, холодний та байдужий, навіть не поворухнувся, коли я сіла.

– Хочу… дізнатися… що означає той поцілунок? 

– Нічого.

Відповідь була настільки байдужою, що вдарила прямо в серце.

– Нічого? – перепитала, нервово засміявшись. – Я тебе не розумію, Грім! Для чого чи для кого тоді була вистава, коли обіймав при всіх?

– Заради забавки, – нарешті глянув на мене холодом. Лише з байдужістю перегнув, адже я бачила, як напружено билася жилка на його шиї.

– Навіщо ховаєшся? – схилилася ближче до нього, вдивляючись у синющі очі з наміром знайти в них того Макса. – Я знаю, яким ти можеш бути…

Він розізлився за одну мить. Очі запалали холодним вогнем, погрозливо запульсували жовна. Підвівшись, Кириленко повільно підійшов та став біля мене.

Долонею підняв моє обличчя, стискаючи підборіддя, а потім схилився так близько, що я знову могла розгледіти темні вкраплини в його райдужках. Навіть не дивлячись на занадто тьмяне освітлення.

– Я вже говорив, не дражни мене, Карамелько, – чергова погроза холодом по тілу. Втім, страх більше не міг зупинити мене. Я відчувала, що він не завдасть мені болю. Не посміє. Принаймні, фізичного. А душевного я стільки пережила, що вже й нічого боятися.

– Ти нічого не зробиш мені, я відчуваю…

– Впевнена?

Відпустивши нарешті моє підборіддя, Макс змусив підвестися, потягнувши за руку. Але не встигла й випрямитися, як притиснув своїм тілом моє до перегородки. Моментально запаморочилося в голові. Дихання збилося, а його хижий погляд пробуджував у мені щось нове, до цього дня мені невідоме. 

Одна рука обхопила стегно, піднімаючи мою ногу. Інша обперлася на стіну біля моєї шиї. Спідниця відверто задерлася, проте Макс прикривав мене своїм тілом. Я знову відчувала його бажання, але цього разу не було ніякої огиди. Лише хвилювання у кожній клітиночці тіла.


 

AD_4nXcjZ_qEskvYtjt8aXXjCM-fFZWS-TPStZOVf7X7imRMWY6vafELnoCT589DaLeUhPGFSzyZ37-mdysyZ9xCOns1MSvcmqNdxDX5anwU2Otibd8MV148EEAjbbwsiuda0kDCMKf2M-vatgQ6ed7HBD35bwoF?key=YpWk8XObF5YgUSDF4jR1dQ


 

ПОЧАТИ ЧИТАТИ КНИГУ ТУТ!

 

А друковану версію книги (“Сталева”) ви можете придбати в моїх соцмережах:

 

Телеграм

Інстаграм

Група у Фейсбук

 

 


 

Дуже дякую всім читачам за те, що ви у мене є❤️

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Виктория Зёма
12.07.2024, 16:57:49

Як добре, що не зламалися. Змогли попри все бути разом.❤️

Богдана Малкіна
12.07.2024, 22:47:44

Виктория Зёма, Так, це прекрасно❤️

Інші блоги
Приємні речі перед розмовою...
...чекають на Стронга Айсвента))) Одного з ключових героїв книги >>>>>Вибір Місандеї<<<<< В попередній главі завершелось тим... Що Стронг готувався до зустрічі з Крістофером... А вже сьогодні о 18:00,
Трохи оновлень у «проклятті Марени»
Всім привіт! Щойно опублікувала новий розділ «Прокляття Марени»! Купальська ніч в самому розпалі, і наші герої продовжують святкувати. А от що з цього вийде, пропоную вже дізнатися самим)) Не хочу зайвого розповідати,
А як щодо флешмобу?
Тут же скоро те свято Геловін! А що як вдягнути героїв вашої книги в костюм до цього свята? Але не просто вдягнути, а зробити скетч, чому власне цей костюм? І як так вийшло? — Кошеня, – Любомир примружив очі, як кіт,
Містхейвен росте… Вас вже 100!✨️
​Привіт, містхейвенці!♡ ​Нас уже ціла сотня! Щиро дякую кожному, хто залишається поруч, читає та проживає цю історію разом зі мною. Ваша підтримка — це справжня магія, яка затишно зігріває в туманному Містхейвені. ​На
Уривок з книги "Між нами сорок років"
Спустившись із третього поверху, Лара опинилася перед вхідними дверима, сміливо натиснула на ручку й вийшла. Сонце світило так яскраво, ніби ніколи не світило. Навкруги було зелено і, що найголовніше, набагато спокійніше,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше