Рецензія на твір "Мара: прокляття сну"

https://booknet.ua/book/mara-proklyattya-snu-b425585

Невеликий твір це завжди ризик. Авжеж дуже просто викласти все, що прагнеш розповісти на 500+ сторінок, а потім ще й на другу книгу замахнутись. Але малі за обсягом твори прагнуть місткості в короткі строки. І в тому їх родзинка.

"Мара..." саме такий. Виток за витком читач занурюється у той стан, з яким не може боротись. Ви не здатні чинити опір, не можете покликати на допомогу, а все, що залишається - зціпивши зуби, спостерігати, як до тебе наближається те, з чим не має сил впоратись.

Але кінцівка вас вразить. Не здивує, оскільки здасться логічною, але відкриє таку знайому істину - не можна забувати про себе. І коли вже вам про це говорять сни, то треба ставитись до таких попереджень серйозно.

Остерігаючись відкрити деякі аспекти твору, все ж скажу іще дещо. Твір торкається такої важливої нині теми, як психологічне та психічне здоров'я. Ми завжди вважали турботу за свій ментальний стан чимось постидним, страшним, осудливим з боку суспільства. І це призвело до того, що тепер більшість населення сповнені щонайменше неврозів, не знають як поратись із власним відчаєм, а зрештою наносять такі самі травми вже іншим, рідним та близьким. Висновок твору щодо цього питання абсолютно доречний і хочеться, щоб про це читали люди і знаходили сили зізнатись в проблемі (в першу чергу собі), а згодом - працювати з нею, покращувати своє життя для себе, прибрати цей біль зсередини, аби не розповсюджувати його назовні. 

Та це не все. Рідні та близькі людей, які протистоять розладам, також можуть знайти для себе підказку, як краще допомогти їм, як зробити це правильно, що теж дуже важливо.

Що насторожило. Текст вийшов трохи зібганим. Мені здалось, що автор скоріше хоче розповісти про те, що її турбує. І тим це було для мене дивніше, оскільки заради цікавості я трохи погортала решту робіт Оксана Зоря ("Легенда про підземних", "Інший вимір") і мені вони здались цілком цілісними та допрацьованими. Я зацікавилась настільки, щоб продовжити їх читати у вільний час. 

"Мара..." потребує допрацювання, додаткового шліфування. Знаю, не всі можуть дозволити собі притомних бета-рідерів, але можливо допоможуть онлайн-редактори. Хоча навіть найкращий з них не ідеальний, проте він може помітити те, що вже не бачить після третьої вичитки замилене око. Це сильно допомагає.

Тема жива і дуже потрібна, твір своєчасний і вибачте за "масло", але також дуже потрібний. Написаний з душею і має потужний творчий потенціал. І саме тому хочеться його наближення до ідеалу.