"Я за тебе не піду!". Новий розділ з укриття

Вітаю!

Любі читачі, новий розділ вже на сайті!

Запрошую читати!

Поки сиділи з сином в укритті, написала новий розділ. У Києві жах. Повз наші будинки пролетіла ракета. А Охматдит! Поранені діти! Це жахливо! Бережіть себе!

Уривок: 

Це що за бандура? - озирнулася я зла, як мегера, - Ви що, самогонку тут женете?

Він, виявляється, теж пішов услід за мною до хати, зараз стояв майже впритул позаду мене. Я як обернулася, то майже в обличчя йому це й вигукнула, перелякана масштабами того гармидеру, який коївся в моїй хаті. Від нього пахло чоловічим дезодорантом і трохи лісом. Гарний був запах. Приємний. Мені сподобався. Я сахнулася від оголених грудей, відступила на крок і почервоніла.

- Чому одразу самогонку? - спитав він ображено, гордо розглядаючи наставлені на столі колби з різних кольорів рідиною. - Я проводжу експеримент. Лише вчора запустив систему. Тепер її чіпати не можна десь із місяць! Тому виїхати з вашої, як ви стверджуєте, хати я не зможу. На жаль, дорога госте. Чи вже хазяйко.

Чи присутність чоловіка, яка мене чомусь схвилювала, чи оцей хаос, в який він перетворив бабусину хату, чи впевненість і зверхність красеня, який нагадав мені Реста (мерзотник, мерзотник, мерзотник!), але я розізлилася по-справжньому і спалахнула, як сірник.

- До вечора щоб не було тут вашої бандури! - закричала на чоловіка. - Геть ідіть з дороги! Я зараз же піду до голови сільради і все виясню. Якщо треба буде - викличу поліцію! Може, ви бомбу тут робите, а ніхто не знає?! - тут я справді злякалася: а раптом і справді?

Підписуйтеся, щоб не пропустити оновлень.

Дякую за підтримку!

Ваша Ванда.