Непристойні ігри, — чи можуть вони тривати вічно?!

Вітання, мої любі!!!

Мирного та спокійного, всім дня!

Запрошую тих, хто іще не знайомий з історією, Маргарити та Устима, на сторінки книги, "Непристойні ігри".

​​​​​​Тут на вас чекає — драма Маргарити, яка образившись на весь світ, вирішила йому помститися. Тому майже рік кожні вихідні відривається по повній. Так, що преса і інтернет до наступних вихідних мають, що обговорювати. Але це не може тривати вічно.

Уривок.

— Відчини двері. Мені пора. — Стараюся аби голос звучав рівно.

Чоловік хмикає, та примружується.

— І куди ж ти так квапишся? — В голосі Устима чітко звучать зверхні нотки. Його поведінки я взагалі не розумію.

— Не важливо. Просто відімкни двері. — Нервуючи наказую.

— Лялю, розслабся. — Раптом суворо гримить Устим, а тоді з іронією запитує. — Чи може ти поспішаєш на заручини з Ткачем?

Я відчуваю, як по тілу проходиться мороз від такої заяви. Не розумію звідки йому це відомо, але впевнено відмахуюся.

— Хоч би навіть так, то, що? Тебе це не обходить — Шиплю у відповідь та наказую. — Відчини.

Чоловік ще більше примружується, дивлячись на мене. Його красиві вуста з чіткими контурами складаються бантиком, а на обличчі виступають жовна.

Пауза затягується, я почуваюся наче дівчисько, що в чомусь провинилося. Хоча насправді, я нічого цьому чоловікові не винна. Не можу пояснити, що зі мною відбувається, але присутність цього чоловіка виводить мене з рівноваги.

— Навіть, якщо так... І навіть, якщо ні, то я нікуди тебе не відпущу.

— Чому? — Зірваним тоном схвильовано допитуюся я. Все, що відбувається, мене неабияк турбує, а його владна заява, взагалі шокує.

— Тому, що ти прийшла до мене сама... — Надто впевнено заявляє чоловік.

— Я не до тебе прийшла, а до Устима. А ти взагалі хто? І де справжній Устим? — На нервах випалюю, бо вже нічого не можу збагнути.

Чоловік хмикає та впевненою ходою суне на мене. Я розгублено знову задкую. У цьому невеличкому кабінеті втікати особливо нікуди, тож розумію, що мені все одно не втекти.

— Лялечко, я і є справжній Устим. І таким був завжди. У той наш перший вечір, я просто мив свою машину на власній автомийці, яких у мене близько пів тисячі по всій країні. — Чоловік сповільнює ходу, та додає. — Може для тебе це не нормально, але інколи я люблю мити свою машину сам. Це ти чомусь вирішила, що я з обслуговчого персоналу...

Продовження тут ...

Приємного читання!!!

Бережіть себе та рідних!

Обіймаю!❤️❤️❤️