Наталі. Розмова з батьком

- Що це за новина ще? - гарчить Петро до доньки, а потім звертає на мене погляд. - Артуре, я сподіваюсь це жарт.

На жаль, я змушений його розчарувати. Сам не радий, що опинився в такій ситуації. Лише раз вирішив вчинити не думаючи, і відразу потрапив у проблеми.

Я скоро стану татом. Хоч готувався до такого варіанту подій, але все одно, коли почув ствердження від лікаря, був трохи шокований. Я не готовий до цього. Це ж яка відповідальність. І життя зміниться на сто вісімдесят градусів.

Шкода Наталю. Вона ще така молода, а змушена зі мною одружитись через дитину. Та я не якийсь покидьок, щоб втекти і залишити її одну з проблемою. Що сталось, те сталось. Тепер нам обом відповідати. Тільки ось Петро буде злитись. Це ж його улюблена і єдина донечка. Йому я не сподобаюсь у ролі зятя. Як партнери ми добре ладнаємо, навіть встигли потоваришувати. Але бути чоловіком його дочки, це зовсім інша справа.

- Це не жарт, Петре, - говорю спокійно і підходжу до дівчини, котра зблідла. - Ми справді зустрічаємось.

Обіймаю її за плечі і вона тулиться до мене так природньо, наче ми це робимо кожного дня.

- Я щось не розумію, - хмуриться мій партнер. Він напружено дивиться на нас, кривить губи. - Артуре, що за свиню ти мені підсовуєш? Я вважав, що ми добре порозумілись і справа наша йде чудово. Але виходить тобі цього мало. Ти ще захотів заволодіти моєю дочкою?

Розумію, як все виглядає в його очах. Я б сам злився і мучився у непорозумінні. Уявляю його реакцію, коли він дізнається про її стан.

- Все сталось ненавмисно, Петре, - хочу його заспокоїти. - Коли я зустрів Наталю, я не знав, що вона твоя донька. Ми почали зустрічатись, закохались. Вже нічого не зміниш.

Як легко мені дається брехня. Я обіймаю дівчину, котру ледве знаю, але вже запропонував їй вийти за мене. Доля ще та сука.

Цілую її у маківку у підтвердження своїх слів, бо треба ще навчитись грати роль закоханого чоловіка.

- Ні, все можна швидко змінити. Ви просто розходитесь і все, - видає Петро. - І всім буде добре.

- Я не покину Артура, - подає голос Наталя. Вона стає переді мною, наче захищає від батька. - Я кохаю його і буду лише з ним. Я не питаю в тебе дозволу, а ставлю перед фактом.

Ціню її відважність. Її батько досить сувора людина і його важко переперти. Але Наталя його дочка і якщо він її любить, то змириться з її вибором.

https://booknet.ua/reader/natal-ne-kohana-narechena-b426240?c=4605377&p=1